752/14226/16-к Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до його зіткнення із іншим стоячим автомобілем, який заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілій - 08.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000001238 щодо

ОСОБА_2, громадянина України,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хабаровська Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 54 204 грн 99 коп. та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано засудженому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та змінену апеляційну скаргу його захисника Козіної Г. В. задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без змін.

Як установив суд, 01 серпня 2016 року близько 22:30 ОСОБА_2, будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, всупереч вимогам пунктів 2.1 підпункту "а", 2.9 підпункту "а" Правил дорожнього руху рухався в другій смузі руху по проїзній частині Столичного шосе, не врахував дорожньої обстановки та проявив неуважність до її змін, які виражалися в наявності попереду в його смузі руху огороджувальних конусів та автомобіля НОМЕР_2, який не рухався, не вибрав безпечної швидкості керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. При виникненні вказаних перепон для руху, які ОСОБА_2 об'єктивно спроможний був завчасно виявити, він не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а продовжив рух далі та напроти будівлі № 90 по Столичному шосе в м. Києві скоїв наїзд на огороджувальні конуси і допустив зіткнення із вказаним автомобілем, що не рухався, та якого від удару штовхнуло вперед, в результаті чого він скоїв наїзд на інспекторів патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, виконуючи свої службові обов'язки, займалися оформленням дорожньо-транспортної пригоди. Після цього автомобіль НОМЕР_2, зіткнувся з стоячим попереду автомобілем "НYUNDAI SONAТА", д.н.з. 110453, що стояв попереду.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення вимог пунктів 2.1 підпункту "а", 2.9 підпункту "а" Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, оскільки належним чином не врахував факту вчинення засудженим тяжкого злочину, невизнання ним вини, відсутності щирого каяття, керування ним автомобілем після позбавлення судом права керувати транспортними засобами, часткового відшкодування завданої шкоди потерпілій, наявності обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

В письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Козіна Г. В. вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.

В судовому засіданні захисник Козіна Г.В. просила залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судове рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Прокурор Циган Ю. В. вважав касаційну скаргу обґрунтованою, просив її задовольнити, судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, засуджений та його захисник, не погоджуючись із рішенням місцевого суду, подали апеляційні скарги, в яких порушували питання про зміну вироку місцевого суду та звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2, частково задовольнив апеляційні скарги засудженого та його захисника, змінив вирок в частині призначеного покарання та дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, апеляційний суд врахував конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, - визнання вини в суді апеляційної інстанції, добровільне відшкодування завданого збитку, прохання представника потерпілої призначити ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, наявність однієї обставини у справі, що обтяжує покарання, а також те, що ОСОБА_2 уже утримується під вартою тривалий час, а саме з 01 серпня 2016 року, та мав можливість зробити певні висновки протягом цього часу. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення засудженого може бути досягнуто без реального відбування покарання.

Проте, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_3, яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження. Тобто апеляційний суд належним чином не врахував ступеня тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, як про це правильно зазначено в касаційній скарзі прокурора.

Таким чином, звільнивши ОСОБА_2 на підставі ст. 75 ККУкраїни від відбування покарання з випробуванням, суд за наведених обставин неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням не відповідає вимогам статті 75 КК України.

З огляду на викладене зазначені обставини свідчать про те, що, застосовуючи положення ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції за наведених у провадженні обставин допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України), що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.