320/4856/16-к Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння із перевищенням швидкості руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода, який перетинав проїзну частину в невстановленому для переходу пішоходами місці, що призвело до заподіяння пішоходу тяжких тілесних ушкоджень - 08.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області Вознюка Ю. М. на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016080140002576 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Нового Мелітопольського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, за який він був засуджений за обставин, детально викладених у вироку.

За вироком Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Як установив суд, ОСОБА_1 близько 21 год. 10 хв. 20 травня 2016 року, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 (реєстраційний номер НОМЕР_1), який рухався проспектом 50 років Перемоги у м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Гоголя в напрямку вул. Пушкіна зі швидкістю 90 км/год., тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті, порушуючи вимоги пунктів 2.9, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який разом із ОСОБА_4 перетинали проїзну частину в невстановленому для переходу пішоходами місці. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу прокурор зазначає, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, залишив поза увагою, що злочин останнім було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом другої групи.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Хейлик Н. М. підтримала подану касаційну скаргу.

Захисник Медвідь Є.М. та засуджений ОСОБА_1 заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Захисник Савон В.В. надіслав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, і пов'язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання через безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то вони не можуть уважатися обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу винуватого, обставини, які пом'якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтував своє рішення, вказавши, що наявність у засудженого такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, та правильно призначив ОСОБА_1 додаткове покарання. Однак з урахуванням конкретних обставин провадження та обставин, які пом'якшують покарання, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, врахувавши при цьому думку потерпілого та його представника в місцевому суді, які просили не позбавляти ОСОБА_1 волі.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і тих, на які прокурор посилається в касаційній скарзі, які були би підставою для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області Вознюка Ю. М. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.