Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2000" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 810/2694/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2000" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000372201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000372201, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.12.2014 по 13.01.2015 посадовими особами Броварської ОДПІ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Дельта-2010" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 31.01.2015 №78/10-06-22-01/36998136, який, серед інших порушень, містить висновки про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1276635,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1600070,00 грн., в тому числі у четвертому кварталі 2011 року в сумі 259603,00 грн., у четвертому кварталі 2012 року в сумі 1340467,00 грн.

Підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства стала встановлена перевіркою розбіжність між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно з наданими до перевірки первинними документами, що складає 6383176,00 грн. (63531745,00 грн. - 57148569,00 грн.).

А також заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1276365,00 грн. у грудні 2012 року внаслідок списання 31.12.2012 товару (шини), який був придбаний, але в реалізації не відображений.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000372201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1914953,00 грн., у тому числі 1276635,00 грн. за основним платежем та 638318,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2000088,00 грн., у тому числі 1600070,00 грн. за основним платежем та 400018,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 06.03.2015 Броварською ОДПІ прийнято рішення №3686/10-06-22-02 про доцільність застосування податкового компромісу відповідно до заяви ТОВ "Дельта 2010" (вх. Броварської ОДПІ від 26.02.2015 № 4516) в частині податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 12.02.2015 №0000362201 на суму основного платежу 1600070,00 грн. та запропоновано сплатити загальну суму податкових зобов'язань згідно розрахунку, що є невід'ємною частиною даного рішення. Разом з цим, відмовлено в частині надання податкового компромісу за зобов'язаннями з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 12.02.2015 №0000372201.

Отже, позивачем було застосовано податковий компроміс відносно податкових зобов'язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 12.02.2015 №0000362201 та перераховано до бюджету визначену податковим органом у розрахунку суму.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутність факту реалізації товарів позивачем на суму 6383176,29 грн. або їх використання в інших операціях, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, підтверджують висновок податкового органу про порушення позивачем пункту підпункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Дельта-2010" було занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1276635,00 грн.

А також з тих підстав, що позивач погодився із правомірністю дій податкового органу при встановленні фактів порушення податкового законодавства та нарахуванні податкових платежів, оскільки особисто заявив про звільнення його від юридичної відповідальності та застосування податкового компромісу за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 1600070,00 грн., причиною нарахування якого було встановлення податковим органом розбіжності між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно наданих до перевірки первинними документами, що також вплинуло на заниження податку на додану вартість в розмірі 1276635 грн.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції встановили, що мотивом для донарахування суми податку на додану вартість позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стала встановлена перевіркою розбіжність між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року (ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та фактичними витратами згідно з наданими до перевірки первинними документами, що складає 6383176,00 грн. (63531745,00 грн. - 57148569,00 грн.).

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України дійшли висновку, що позивач зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за придбані шини, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, оскільки згідно з регістрами бухгалтерського обліку та видатковими і податковими накладними у ТОВ "Дельта-2010" протягом четвертого кварталу 2012 року відбулися зміни активів по цих товарах, відповідно такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, з огляду на непідтвердження первинними документами факту реалізації товарно-матеріальних цінностей у четвертому кварталі 2012 року на суму 6383176,00 грн., суди зробили висновок, що податковим органом нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1276635,00 грн. (6383176,00 грн. х 20%) та з податку на прибуток підприємств у сумі 1600070,00 грн.

В той же час, поза увагою судів залишено те, що в акті перевірки суть порушення зазначена в тому, що розбіжність між задекларованим показником витрат та фактичними витратами, відповідно і заниження податку на додану вартість, виникла внаслідок списання позивачем товару (шин) 31.12.2012, який був придбаний, але в реалізації не відображений.

Як вбачається з судових рішень, суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували обставини з приводу списання позивачем шин 31.12.2012 і відповідно вказаній обставині правової оцінки не надали, при цьому, встановили факт списання позивачем шин лише на підставі пояснень перевіряючих та зафіксованого ними в акті перевірки, не з'ясувавши якими доказами підтверджується здійснення позивачем процедури списання та чи здійснювалось воно взагалі, що вказує на ігнорування судами обох інстанцій вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості судового рішення ухваленого на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

По-друге, поза увагою судів залишено те, що підставою для донарахування суми податку на прибуток в розмірі 1600070,00 грн. позивачу податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2015 №0000362201 стала не лише встановлена перевіркою розбіжність між задекларованим позивачем показником витрат за четвертий квартал 2012 року та фактичними витратами, а й інші порушення пов'язані з проведенням господарських операцій позивачем з ТОВ "Діслав", ТОВ "Орбітрейд", ТОВ "ЛКО".

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, що узгодження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 12.02.2015 № 0000362201, та застосування податкового компромісу свідчить про обґрунтованість тверджень податкового органу про існування розбіжностей між задекларованим показником витрат та фактичними витратами та про те, що позивач погодився із правомірністю дій податкового органу при встановленні фактів порушення податкового законодавства та нарахуванні податкових платежів.

Фактично судами було ототожнено механізм застосування податкового компромісу, який передбачає звільнення платника податків від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань, з визнанням платником податків правомірності нарахування, здійсненого контролюючим органом, що не узгоджується з нормами Податкового кодексу України (2755-17) , оскільки навіть при застосуванні податкового компромісу, платник податку не позбавлений права оскаржувати інші податкові повідомлення-рішення.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 227, 231 КАС України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2000" задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.