658/4495/15-к Про умисне вбивство, скоєне під час конфлікту з потерпілим, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин, а також таємне викрадення мобільного телефона та пневматичного пістолета потерпілого - 24.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015230190001776 щодо

ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.1 ст.115КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з відбуттям його у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника Зварича Є. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено, виключено з мотивувальної частини вироку з обсягу доказів посилання суду на показання експерта ОСОБА_3 В решті вирок залишено без змін. В строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 22 серпня 2015 року по 21 червня 2017 року включно.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 серпня 2015 року, приблизно о 01.00 год., знаходячись на березі річки Дніпро в районі вулиці Декабристів м. Каховка Херсонської області, переслідуючи прямий умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час конфлікту з ОСОБА_4, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин, завдав потерпілому ОСОБА_4 чисельні удари кухонним ножем: не менше трьох в область голови, трьох в область шиї, трьох в область тулубу та трьох в область кінцівок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі та тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті.

17 серпня 2015 року, приблизно о 01:00 год. ОСОБА_1 після вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_4, переслідуючи корисливий умисел, направлений на протиправне таємне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон "Samsung GT-S5250" вартістю 400 грн та пневматичний пістолет марки "KWC" вартістю 700 грн, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 1 100 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства. Зазначає про те, що він не вчиняв інкриміновані йому злочини, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Стверджує про відсутність доказів на підтвердження його винуватості в інкримінованих йому злочинах, зокрема, відсутності знаряддя злочину. Посилається на те, що протокол огляду місця події від 21 серпня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки огляд було проведено без дозволу слідчого судді. Зазначає, що стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК не було надано на ознайомлення всі висновки судових експертиз. Окрім того засуджений вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Зварич Є.Г. підтримали касаційну скаргу з доповненнями, просили її задовольнити та скасувати судові рішення.

Прокурор Ковальчук О. С. заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог. Вбачав підстави для зміни судових рішень в порядку ст. 433 КПК України. Вважав кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України не правильною, та зазначив про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК України і пом'якшення йому покарання за цією статтею до 1 року позбавлення волі. Крім того, наголосив щодо зміни в судових рішеннях зазначення попередньої судимості ОСОБА_1 та просив вказати, що ОСОБА_1 є несудимим в силу ст. 89 КК України.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 419 КПК Українив ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити мотиви, з яких він виходив при її постановленні, положення закону, яким він керувався, і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Усі доводи, що містяться в апеляційній скарзі, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Однак у даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час перегляду вироку суду першої інстанції та постановлення ухвали.

Із кримінального провадження вбачається, що засуджений та його захисник, не погоджуючись з обвинувальним вироком, подали апеляційні скарги, в яких оспорювали встановлені місцевим судом фактичні обставини провадження, вказували на неповноту судового розгляду, просили скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження. Крім того, засудженим ОСОБА_5 було подано клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

При вивченні матеріалів кримінального провадження та прослуховуванні аудіозапису судового засідання було встановлено, що суд апеляційної інстанції, усупереч цим вимогам закону, не вирішив питання про прийняття або відхилення заявленого клопотання засудженим.

Крім того, суд апеляційної інстанції, зазначивши коротко в мотивувальній частині ухвали доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, належним чином їх не перевірив та не навів переконливих мотивів для їх спростування.

Суд апеляційної інстанції, мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, послався на викладені у вироку докази, не проаналізувавши їх та не давши їм належної оцінки з точки зору належності та допустимості.

Фактично суд апеляційної інстанції лише перерахував докази обвинувачення, викладені у вироку, та погодився з висновком суду першої інстанції про їх допустимість.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не дав оцінки такому доказу, наданому стороною обвинувачення, як протоколу огляду місця події від 21 серпня 2015 року на предмет його допустимості, з огляду на положення статей 233, 234, 237 КПК України.

Із матеріалів провадження вбачається, що хоча ОСОБА_6 і дала згоду на проведення огляду житлового будинку та приміщення літньої кухні, однак слідчу дію працівниками поліції було проведено без ухвали слідчого судді, що не відповідає вимогам статей 234, 237 КПК України.

Апеляційний суд, залишивши поза увагою те, що хоча документ і називається огляд місця події, але насправді мав місце фактичний обшук з вилученням речових доказів. Окрім того, суд не перевірив, чи дотримано правила статей 233, 234, 237 КПК України при проведенні такого обшуку.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Також, у разі доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 115 КК України, суду апеляційної інстанції належить перевірити правильність встановлення даних про особу засудженого в частині наявності у нього непогашеної судимості на час вчинення злочину та відповідно правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати викладене в цій постанові, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.