201/14160/14-к Про зайняття утриманням місця розпусти та звідництвом для розпусти, тобто діями з організації та забезпечення діяльності місця розпусти та пошуку учасників розпусних дій, скоєні з метою наживи - 24.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Очеретяного Д.А. на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 6 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2017 року, а також прокурорів Грамма О.А., Іванова Д.В. та представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013040650000289 за обвинуваченням

ОСОБА_5,громадянки України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вільногорськ Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 302, ч.1 ст. 303 КК України.

ОСОБА_6,громадянки України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Павлоград Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 302, ч.2 ст. 303 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 6 квітня 2016 року ОСОБА_5 за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 302, ч.1 ст. 303 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 302, ч.2 ст. 303 КК України виправдано у зв'язку з недоведеністю того, що вчинено злочини, у яких вони обвинувачувались.

Вирішено питання про долю речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на посаді промоутера, а також адміністратора ТОВ "Максан" в топлес-барі "Берлога", розташованого в будинку АДРЕСА_3 в період з третьої декади лютого 2013 року по 3 червня 2014 року, діючи умисно, за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, займалась утриманням місця розпусти та звідництвом для розпусти, тобто діями з організації та забезпечення діяльності місця розпусти та пошуку учасників розпусних дій, вчиненими з метою наживи. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачувалась у тому, що вона в період з третьої декади лютого 2013 року по другу декаду березня 2014 року, з метою наживи, діючи умисно, втягнула ОСОБА_4 в зайняття проституцією з використанням обману та уразливого стану останньої.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на посаді промоутера, а також адміністратора ТОВ "Симанта" в топлес-барі розважального комплексу "Welcome" (нова назва бар "Француз"), розташованого по вул. Фучика, в буд. 18 в місті Дніпропетровську, в період з третьої декади вересня 2013 року по 1 серпня 2014 року, діючи умисно, за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, займалась утриманням місця розпусти та звідництвом для розпусти, тобто діями з організації та забезпечення діяльності місця розпусти та пошуку учасників розпусних дій, вчиненими з метою наживи. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона в період з третьої декади листопада 2013 року по 1 серпня 2014 року, будучи особою, від якої потерпіла була в залежності, діючи умисно, з метою наживи, за попередньою змовою групою осіб, разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, втягнула ОСОБА_7 в зайняття проституцією з використанням обману та уразливого стану останньої.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 6 квітня 2017 року зазначений вирок залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній прокурор Очеретяний Д.А. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що місцевий суд надав неправильну оцінку доказам сторони обвинувачення, не навів обґрунтованих мотивів визнання їх неналежними та недопустимими, не дослідив обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, належним чином не обґрунтував свої висновки щодо законності рішення про виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не звернув увагу на наявність суперечностей у вироку, не перевірив доводи апеляційних скарг прокурорів та представників потерпілих та не навів мотивів відмови у їх задоволенні.

У касаційній скарзі прокурор Грамма О.А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що висновки апеляційного суду про недопустимість доказів є необґрунтованими через недотримання цим судом засади безпосередності дослідження доказів, клопотання про що заявляла сторона обвинувачення. Крім того, вважає, що апеляційний суд проігнорував доводи апелянтів про неповноту судового розгляду, наявність суперечностей у висновках суду першої інстанції та в порушення вимог ст. 419 КПК України не зазначив мотивів прийняття свого рішення та положень закону, якими він при цьому керувався.

У касаційній скарзі прокурор Іванов Д.В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції не забезпечив принцип змагальності сторін та свободи у поданні суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, не виконав обов'язок щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за наявності об'єктивних даних про їх дослідження судом першої інстанції з порушеннями, в мотивувальній частині ухвали, не досліджуючи докази у судовому засіданні за участю сторін та учасників кримінального провадження, однобічно та упереджено, вибірково, на користь виправданих надав оцінку лише їх частині з точки зору належності та допустимості, допустив помилки при мотивуванні як власних висновків, так і висновків суду першої інстанції щодо визнання обставин кримінального правопорушення не доведеними, а окремих доказів неналежними та недопустимими, не зазначив підстави і положення закону, з яких апеляційні скарги визнав необґрунтованими, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого та невмотивованого судового рішення. Зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції провів ряд судових засідань, не повідомивши потерпілих про їх дату, час та місце, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд першої інстанції провів ряд судових засідань без участі потерпілої та її представника, які не були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене, п.5 ч.2 ст. 412 КПК України. Зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність того, що вчинено злочини, адже вина ОСОБА_5 у їх вчиненні, на думку представника потерпілої, доведена. Вважає, що апеляційний суд, допустивши порушення вимог ч.2 ст. 419 КПК України, з достатньою повнотою не перевірив доводи апеляційної скарги та не виклав у своєму рішенні підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Іванов Д.В. частково підтримав касаційну скаргу прокурора Очеретяного Д.А., інші касаційні скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор Чабанюк Т.В. частково підтримала касаційну скаргу прокурора Очеретяного Д.А., касаційні скарги прокурорів Грамми О.А. та Іванова Д.В. підтримала у повному обсязі, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 просила задовольнити подану нею касаційну скаргу з викладених в ній підстав, а також касаційні скарги прокурорів Грамми О.А. та Іванова Д.В., вважала, що касаційна скарга прокурора Очеретного Д.А. підлягає частковому задоволенню.

У письмових запереченнях на касаційні скарги та безпосередньо під час касаційного розгляду захисник Погосян В.Е. в інтересах ОСОБА_6 та захисник ЖмайлоН.В. в інтересах ОСОБА_5 зазначили, що судові рішення є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а викладені у касаційних скаргах доводи - неприйнятними.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно повідомленим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні та у безпосередній перевірці доказів.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд може вирішити питання про проведення судового розгляду без потерпілого, якщо він не прибув за викликом у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Цих законодавчих приписів суд першої інстанції не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що місцевий суд, не вжив передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо належного повідомлення потерпілих та їх представників про дату та час судових засідань, проведених відповідно 7 серпня 2015 року, 31 серпня 2015 року, 9 вересня 2015, 2 грудня 2015 року, під час яких здійснювалось дослідження доказів. Внаслідок цього не було забезпечено право потерпілих на доступ до правосуддя, не створено необхідних умов для використання прав, наданих їм як стороні процесу, чим порушено засади кримінального провадження, визначені у статтях 21, 22 КПК України.

Крім того, під час провадження в суді першої інстанції допущено порушення вимог ст. 94 КПК України, якими встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вирок не може бути визнаний законним і обґрунтованим, якщо обставини, що впливають на кваліфікацію вчиненого діяння не були належно досліджені й оцінені.

Ухвалюючи виправдувальний вирок на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення злочину, суд зазначив про наявність порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час досудового розслідування, які призвели до неможливості визнання допустимими ряду доказів, поданих стороною обвинувачення.

Проте, погоджуючись з касаційними скаргами сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що суд, мотивуючи такий свій висновок, допустився суперечностей та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів.

Так, під час судового провадження були допитані свідки сторони обвинувачення та сторони захисту, у показаннях яких містяться істотні суперечності щодо обставин справи. Однак суд не вжив процесуальних заходів, зокрема передбачених ч.14 ст. 352 КПК України, щодо усунення цих суперечностей, незважаючи на те, що це має істотне значення для з'ясування фактичних обставин кримінального провадження. Натомість суд визнав недостовірними відомості, надані свідками сторони обвинувачення та потерпілими під час їх допиту і надав перевагу свідкам сторони захисту.

Крім того, рішення суду в частині визнання неналежними письмових та речових доказів, наданих на підтвердження обвинувачення щодо утримання місць розпусти та звідництва для розпусти не відповідає вимогам щодо вмотивованості.

Це перешкодило місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції не виправив порушень, допущених судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.