ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа №752/18882/14-к

Провадження № 51-277км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Макаровець А. М., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Ткачук Г. В.,

засудженої ОСОБА_1,

захисника ПоліщукаВ. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Поліщука В.В. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року в межах кримінального провадження №12013110010008813 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянки України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красний Кутськ, Павлоградської області, Казахстан, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 125 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень в дохід держави. На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності ОСОБА_1 звільнено від покарання.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 29 червня 2013 року, близько 18 год., перебуваючи на території земельної ділянки АДРЕСА_1, піднялись на складені біля паркану дерев'яні колоди, щоб мати змогу дістати руками до потерпілої ОСОБА_4, яка в цей час перебувала по інший бік паркану, на території земельної ділянки АДРЕСА_1 та після раптово виниклої сварки, на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_1 схопила потерпілу за волосся і почала тримати з метою усунення перешкод для ОСОБА_3, а також для того, щоб потерпіла не змогла відійти в сторону. Одночасно, ОСОБА_3 в цей же час, зверху над парканом, почала наносити удари рукою по потерпілій в область голови правого плеча та грудної клітини з правої сторони, чим спричинили потерпілій легкого ступеня тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції при цьому посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час досудового розслідування було порушено процесуальні права засудженої на захист, що постанова прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 23.04.2014 року підписана не уповноваженою особою та ОСОБА_1 не було повідомлено про відновлення слідства, що її було повідомлено про підозру та закінчення досудового розслідування в один день, чим позбавлено права заявити клопотання про проведення слідчих дій, витребування документів. Зазначено, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань про проведення слідчих дій і витребування документів, чим також порушено право на захист, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги вказані порушення норм процесуального права та ухвалив незаконне рішення.

У касаційній скарзі захисник Поліщук В.В. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону ї.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанову від 23.04.2014 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 26.09.2013 року було прийнято прокурором, який не входив до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, внаслідок чого здобуті в подальшому докази не можуть вважатися законними та належними, що постанова про призначення групи прокурорів від 03.07.2013 року не була підписана належним прокурором, внаслідок чого прокурори, які в ній зазначені, не набули повноважень у кримінальному провадженні №12013110010008813 і не були вправі погоджувати процесуальні дії та процесуальні рішення, підписувати та затверджувати процесуальні документи, повідомлення про підозру, затверджувати обвинувальний акт, що порушення права на захист підозрюваної полягає в тому, що протягом одного дня - 30 жовтня 2014 року підозрюваній було вручено повідомлення про підозру, відібрано пояснення та повідомлено про завершення досудового розслідування, у зв'язку з чим її було позбавлено можливості скористатися процесуальними правами, зокрема заявити клопотання про проведення процесуальних дій, збирати і подавати слідчому докази. Також захисник вважає, що судом першої інстанції незаконно виключено з доказів складений захисником протокол відтворення обставин події і обставини, встановлені яким, повністю виключали подію злочину. Під час судового розгляду захисником тричі заявлялось клопотання про проведення повторного слідчого експерименту за участі обвинуваченої, потерпілої та свідків, в задоволенні якого судом було необґрунтовано відмовлено.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Поліщук В. В. та засуджена ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі свої касаційні скарги.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вже зазначено у постанові суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 125 КК, та призначив їй відповідне покарання з подальшим звільненням від нього на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, зміст якої, фактично, є аналогічним доводам, наведеним у касаційних скаргах її та захисника. Зокрема в апеляційній скарзі зазначалося, що постанова від 23.04.2014 року про скасування постанови слідчого від 26.09.2013 року, якою закрито провадження, підписана прокурором, який не був призначений на здійснення повноважень у цьому кримінальному провадженні, також вказувалося, що у постанові про призначення групи прокурорів відсутній підпис керівника органу прокуратури.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, та у порядку, встановленому ст. 405 КПК, дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги обвинуваченої є безпідставними, а вирок суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

За змістом вимог ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду повинно бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Разом з тим, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали не дотримався.

Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченої без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни, апеляційний суд в ухвалі не навів достатніх та переконливих мотивів на спростування всіх доводів, наведених у поданій апеляційній скарзі, вибірково обґрунтувавши безпідставність окремих доводів апеляційної скарги.

При цьому спростовуючи доводи обвинуваченої про те, що постанова від 23.04.2014 року про скасування постанови слідчого від 26.09.2013 року, якою закрито провадження, підписана прокурором, який не був призначений на здійснення повноважень у цьому кримінальному провадженні, а у постанові про призначення групи прокурорів відсутній підпис керівника органу прокуратури поданих апеляційних скарг, апеляційний суд лише зазначив, що вказані доводи на висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину не впливають. Проте, з яких мотивів апеляційний суд дійшов такого висновку, в ухвалі не зазначено.

За наведених обставин, ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог ст. 419 КПК, а тому висновки суду апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 є передчасними.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги засудженої та її захисника в частині, що стосується незаконності ухвали апеляційного суду, є обґрунтованими і в цій частині підлягають задоволенню.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Поліщука В.В. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур А.М. Макаровець Т. В. Матієк