456/1917/15-к Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, грубе порушення вимог ПДР, створення аварійної обстановки, яка призвела до наїзду на пішоходів, які знаходились на правій частині тротуару, внаслідок чого одна особа отримала тяжкі тілесні ушкодження, а інша - тілесні ушкодження середньої тяжкості - 24.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОлексишинаІ. Б. на вирок Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №1201414013000183 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Стрий Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч.2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочини за наступних обставин.

06 грудня 2014 року о 15 год. 45 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за кермом власного автомобіля НОМЕР_1, рухаючись по вул. Болехівська у м. Стрий Львівської області у напрямку вул. Сколівська грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 1.10., 11.13, 12.1, 12.4 ПДР (1306-2001-п) , такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до наїзду керованим ним вищевказаним автомобілем на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходились на правій частині тротуару вул. Болехівська по напрямку руху до вул. Сколівська у м. Стрий. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, 23 травня 2015 року о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно-справним легковим автомобілем НОМЕР_1, по автодорозі Київ-Чоп у напрямку до м. Чоп, при проїзді її ділянки, що має заокруглення ліворуч по напрямку руху до м. Чоп, в районі 651 км + 700 м в межах населеного пункту Сколе, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5; 2.3 б), д); 10.1; 11.3; 12.1; п.13.1, вимоги дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР (1306-2001-п) та виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створив своїми діями небезпеку для руху та аварійну обстановку водію вантажного автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_5, який рухався по смузі свого руху, в напрямку до м. Київ, і в якій останній, застосовуючи своєчасне екстрене гальмування керованого ним автомобіля, вже був позбавлений технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів в даних дорожніх умовах, що призвело до зіткнення між їхніми транспортними засобами. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, а водію вантажного автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 згідно висновку експерта спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У зв'язку з цим суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286, ч.2 ст. 286 КК, та призначив покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази і процесуальні витрати та щодо цивільного позову.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року зазначений вирок місцевого суду скасовано у частині призначеного покарання. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 286 КК у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 286 КК у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, визначені ст. 76 КК. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування наведеного зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню, оскільки необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання, не врахував, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий та невеликої тяжкості злочини, наслідки цих злочинів, належним чином не врахував особу засудженого, який через п'ять місяців після вчинення у стані алкогольного сп'яніння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, знову порушив ПДР (1306-2001-п) , та не зазначив, яким чином дані про особу засудженого сприяють його виправленню без відбування призначеного основного покарання.

У касаційній скарзі захисник Олексишин І.Б. просить скасувати вирок суду апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування наведеного зазначає, що при ухваленні нового вироку апеляційний суд, призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а також, відповідно до ст. 75 КК, встановлюючи іспитовий строк тривалістю 3 роки, в порушення ст. 404 КПК, вийшов за межі апеляційних вимог та погіршив становище засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 та ч. 2 ст. 286 КК в касаційних скаргах прокурора та захисника не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними правопорушеннями.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

За нормами ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з вироку апеляційного суду, апеляційний суд визнав за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 положення ст. 75 КК та звільнив останнього від відбування основного покарання з випробуванням, мотивувавши своє рішення тим, що виправлення ОСОБА_1 можливо без відбування призначеного основного покарання.

Разом з тим, з яких мотивів апеляційний суд дійшов такого висновку, вирок апеляційного суду не містить, як не містить тих обставин, з яких можливе застосування положень ст. 75 КК.

Виходячи з зазначеного, Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг прокурора та матеріали кримінального провадження у межах касаційних скарг, дійшов висновку, що апеляційним судом фактично не враховано те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий та невеликої тяжкості злочини, наслідки цих злочинів. Також, на думку Верховного Суду, апеляційний суд належним чином не врахував особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_1 через п'ять місяців після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, знову порушив вимоги ПДР (1306-2001-п) та вчинив нове кримінальне правопорушення.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст. 75 КК, що, у свою чергу, призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.