750/7366/15-к Про скоєння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, та хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії - 16.10.2018 Прийняття

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270000000170, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дніпропетровська та жителя

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2016 року, залишеним 28 квітня 2016 року без змін апеляційним судом, (з урахуванням ухвали районного суду від 24 травня 2016 року про виправлення описки), ОСОБА_2 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 122 КК - на строк 2 роки; ч. 3 ст. 296 КК - на строк 4 роки, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів - настрок 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуваннямз іспитовим строком тривалістю 3 роки і відповідно до ст. 76 КК покладено на нього виконання обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися до нього для реєстрації.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Судом ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні за обставин, викладених у вироку, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також у хуліганстві, що супроводжується особливою зухвалістю та було пов'язано з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Як установив суд, 11 червня 2015 року близько 2:40 біля кафе на просп. Миру, 14 у м. Чернігові ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства побив невстановлену слідством особу. В подальшому ОСОБА_2, ігноруючи загальновизнані правила поведінки, завдав декількох ударів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які намагалися припинити його хуліганські дії, заподіявши потерпілим тілесних ушкоджень: ОСОБА_5 - середньої тяжкості, а ОСОБА_4 - легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) ухвалою від 14 грудня 2016 року залишив без змін згадане рішення апеляційного суду.

Верховний Суд України 18 травня 2017 року скасував ухвалу ВССУ, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У своїй постанові найвища судова інстанція констатувала неправильне правозастосування ст. 477 КПК у цій справі.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням скаржника, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК було порушено всупереч ч. 4 ст. 26 КПК без заяви потерпілого, котрий у ході розгляду справи порушував питання про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від обвинувачення, та якому неправомірно попри висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 8 жовтня 2016 року (справа № 5-132кс15) було відмовлено. Як вважає засуджений, апеляційний суд не звернув уваги на допущені порушення закону, не усунув їх і необґрунтовано залишив вирок без змін.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу засудженого; прокурор вважав, що подану скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_2 змінити відповідно до правової позиції Верховного Суду України.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 296 КК, а також справедливість призначеного за цей злочин покарання у касаційній скарзі не оспорюються. Тому суд касаційної інстанції, керуючись ч. 2 ст. 433 КПК, не переглядає судових рішень у зазначеній частині.

Доводи засудженого про те, що кримінальне провадження щодо нього за обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК суд мав закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, є слушними.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 477 вказаного Кодексу кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо певних кримінальних правопорушень, перелік яких зазначено в цій статті. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК, зазначене в п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин.

За висновками Верховного Суду України (постанови від 8 жовтня 2016 року та 18 травня 2017 року, справи № 5-132кс15, 5-79 кс(15)17), для визнання кримінального провадження таким, що здійснюється у формі приватного обвинувачення застереження у ст. 477 КПК щодо обтяжуючих обставин стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення і не поширюється на передбачені ч. 1 ст. 67 КК обставини, які обтяжують покарання.

Проте наведених законодавчих положень та особливостей правозастосування ст. 477 КПК місцевий та апеляційний суди при вирішенні кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не врахували.

Так, за матеріалами справи 29 жовтня 2015 року потерпілий ОСОБА_5, якому засуджений умисно спричинив середньої тяжкості тілесне ушкодження, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК (т. 1, а.с. 88) Місцевий суд, посилаючись на вчинення засудженим злочину у стані алкогольного сп'яніння, тобто за обтяжуючої обставини, дійшов висновку, що таке правопорушення не відноситься до категорії справ приватного обвинувачення, і відмовив у задоволенні згаданого клопотання, а в подальшому постановив обвинувальний вирок, яким засудив ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК.

Таким чином, з огляду на практику Верховного Суду України місцевий суд, ототожнюючи обтяжуючу обставину, передбачену ст. 67 КК, із кваліфікуючою ознакою, допустив помилку у правозастосуванні ст. 477 КПК, унаслідок чого всупереч приписам п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК не закрив кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за вказаним обвинуваченням. Цього порушення закону апеляційний суд не усунув.

За таких обставин судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК підлягають скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а справа в зазначеній частині - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У зв'язку з цим вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду також підлягають зміні шляхом виключення з них рішення про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою скасування оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, як про це просить засуджений в касаційній скарзі, під час перевірки кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2016 року (з урахуванням ухвали від 24 травня 2016 року про виправлення описки) та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині засудження за ч. 1 ст. 122 КК скасувати і в цій частині закрити провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В іншій частині ці самі вирок та ухвалу змінити: виключити з них рішення про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 296 КК до призначеного йому судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і відповідно до ч. 1 ст. 76 КК (у редакції від 14 квітня 2009 року) покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчу інспекції; повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.