480/2224/15-к Про грубе порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння під час перевезення у салоні автомобіля не передбачену технічною характеристикою автомобіля кількість пасажирів, перевищення швидкості руху, внаслідок чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини на узбіччя де кілька разів перекинувся, у результаті чого потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а іншим пасажирам були спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження - 16.10.2018 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Драненка В. В. на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150000000189, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та зареєстрований на АДРЕСА_2, проживає у м. Миколаєві на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_5. та ОСОБА_4 по 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Прийняте рішення щодо речового доказу та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 26 липня 2015 року приблизно о 03.45, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись дорогою Т-1506 "Миколаїв-Доманівка-Берізки" зі сторони с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області в напрямку с. Надбузьке Миколаївського району Миколаївської області зі швидкістю 114-128 км/год. на 02 км + 300 м, в порушення вимог п. 2.3, 2.9, 12.1, 12.6, 21.1 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, перевозячи у салоні автомобіля не передбачену технічною характеристикою автомобіля кількість пасажирів, а саме п'ятьох людей, рухаючись зі швидкістю, яка перевищувала дозволену, проявив неуважність в дорожній обстановці, що склалася, хоча зобов'язаний постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на узбіччя де автомобіль кілька разів перекинувся, у результаті чого потерпілий ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, а пасажирам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинено середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Драненко В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вказує на недопустимість покладених в основу обвинувального вироку доказів та їх недостатність для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено. За наявності підстав для закриття кримінального провадження, його не було закрито. Вказані обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А. С. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляції захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ДраненкаВ. В., потерпілої ОСОБА_5. та її представника ОСОБА_8 представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 в частині встановлених місцевим судом обставин, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорювались, дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК кваліфіковані правильно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

В основу вироку суд правильно поклав показання засудженого ОСОБА_2, який винним себе в інкримінованому йому кримінальному злочині визнав повністю, у скоєному розкаявся та зазначив, що керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6 ОСОБА_5., ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та висновки судових експертиз, відповідно яких, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Вказані докази відповідають вимогам КПК (4651-17) на предмет їх належності й допустимості та у своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило двом потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель однієї людини.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи захисника щодо недопустимості в якості доказів протоколу огляду місця події, а також висновків транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними.

Так, визнаючи фототаблицю до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди недопустимим доказом, суд першої інстанції послався на відсутність в матеріалах кримінального провадження оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії. Разом із цим, враховуючи, що за змістом ч. 2 ст. 105, ст. 237 КПК фототаблиці та інші матеріали, які пояснюють зміст процесуальної дії, не є обов'язковими додатками до протоколу огляду, тому за обставин, наведених у вироку, визнання недопустимим доказом фототаблиці до протоколу огляду місця події в даному конкретному випадку не тягне за собою недопустимість такої процесуальної дії в цілому, а також недопустимість проведених на її основі експертиз. Крім того, достовірність зазначених у протоколі огляду місця події даних щодо обставин скоєної дорожньо-транспортної пригоди учасниками судового провадження не оспорюється.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційних скарг які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника Драненка В. В., та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК колегія суддів

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.