457/954/15-к Про таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно шляхом вільного доступу до салону автомобіля - 11.10.2018 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрогобич Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року за ст. 263 ч. 1, ст. 309 ч. 1, ст. 185 ч. 3, ст. 358 ч. 1, ст. 309 ч. 2, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року за ст. 389 ч. 2, ст. 186 ч. 2, статтями 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців,

за ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Свореня І.М. на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 07 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 245 гривень 54 копійки судових витрат за проведення експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, він 05 червня 2015 року в період часу з 03 години по 04 годину на

вул. В.Стуса в м. Трускавець Львівської області шляхом вільного доступу повторно таємно викрав з автомобіля марки "ВАЗ 21061" д.з. НОМЕР_1 матеріальні цінності на загальну суму 1 815 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_3 на вказану суму, з автомобіля марки "ВАЗ 2101" д.з. НОМЕР_2 майно на загальну суму 950 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_4 на вказану суму; з автомобіля марки "ВАЗ 2101" д.з. НОМЕР_3 матеріальні цінності на загальну суму 660 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_5 на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 05 червня 2015 року о 05 годині на вул. Мазепи в м. Трускавець Львівської області шляхом вільного доступу повторно таємно викрав з автомобіля марки "ВАЗ 2101" д.з. НОМЕР_4 матеріальні цінності на загальну суму 750 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_6 на вказану суму, з автомобіля марки "ВАЗ 2106" д.з. НОМЕР_5 майно на загальну суму 140 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_7 на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області Борейко Г.Д. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував дані про особу засудженого ОСОБА_1, який будучи неодноразово судимим, у тому числі за вчинення аналогічних злочинів, знову вчинив ряд умисних злочинів проти власності. Вважає висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства безпідставним, а призначене йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України м'яким. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного покарання. Крім того, звертає увагу на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані працевлаштування ОСОБА_1, а також про відшкодування ним заподіяної шкоди.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який є раніше судимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що потерпілі не мають претензій матеріального та морального характеру. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. При цьому суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України.

Разом з тим, рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням у вироку не мотивовано. При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Так, суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, не врахував того, що він раніше неодноразово судимий, за короткий проміжок часу вчинив повторно п'ять епізодів таємного викрадення чужого майна, не працює.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання через необґрунтоване застосування ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, свій висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства не обґрунтував.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому

ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК (4651-17) України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.