199/190/16-к Про відкрите заволодіння майном потерпілого,скоєне в стані алкогольного сп'яніння, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння - 10.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Мороза Є.В. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, а також прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040630002649, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 листопада 2015 року о 02.45 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поблизу будинку АДРЕСА_2, із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчинив на ОСОБА_3 розбійний напад, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та заволодів його майном, спричинивши потерпілому шкоду на суму 1399 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м'якість.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що суди не проаналізували та не дослідили всі докази по справі, деякі оцінені вибірково. Вказує на недопустимі докази, а також на те, що суд першої інстанції не зазначив та не аргументував у вироку, чому саме одні свідчення він прийняв до уваги, а інші ні, тобто не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи його апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_2 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Мороз Є.В. підтримав свою касаційну скаргу, а скаргу прокурора просив задовольнити частково.

Прокурор Циган Ю.В. просив касаційну скаргу прокурора задовольнити повністю, а скаргу захисника - частково. Ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, зазначених вимог закону

в цій справі належним чином не було виконано.

Згідно матеріалів справи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 подав як захисник, так і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи ці скарги без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законом, він визнав наведені у них доводи неспроможними.

При цьому, як видно зі змісту апеляційної скарги прокурора, він порушував питання про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_2 через невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного унаслідок м'якості, у зв'язку з чим просив апеляційний суд постановити новий вирок.

Проте, залишаючи цю скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції не висловив належним чином обґрунтованої позиції щодо справедливості розміру покарання, призначеного ОСОБА_2

Як випливає зі змісту оскаржуваної ухвали, суд до того ж належним чином не обґрунтував своєї позиції щодо неспроможності доводів захисника, наведених в його апеляційній скарзі.

Зокрема, в апеляційній скарзі захисник наполягав на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та на недоведеності винуватості його підзахисного у інкримінованому йому протиправному діянні, стверджував, що суд першої інстанції при ухваленні вироку частину доказів у справі взагалі не дослідив та не проаналізував, деякі оцінив вибірково. Крім того, вказував на те, що сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту речові докази, в порушення ст. 23 КПК України не забезпечила присутність свідків обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час судового розгляду. При цьому кожен із зазначених доводів, які, на думку захисника, були підставами для скасування вироку, він належним чином розкрив і мотивував у своїй скарзі. Однак, суд апеляційної інстанції фактично не проаналізував доводів захисника, обмежившись загальними фразами щодо безпідставності цих доводів.

Таким чином, з огляду на наведене, рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах захисника та прокурора, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

У зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а районним судом ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, беручи до уваги вимогу закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_2 від суду, враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.