Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 826/17926/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олл Гуд" (далі - Товариство) до ДПІ, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, зобов'язання ДПІ прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року та відобразити задекларовані показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками.

Зазначило, що ДПІ у порушення вимог чинного законодавства України протиправно не прийняла податкову декларацію.

12 грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Рішення ДПІ щодо невизнання податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за липень 2014 року, які оформлені повідомленнями про невизнання податкової звітності №7810/10/26-59-15-01-66 від 26.08.2014, №8015/10/26-59-15-01-66 від 2.09.2014, №8076/10/26-59-15-01-66 від 4.09.2014, №8124/10/26-59-15-01-66 від 8.09.2014, №8216/10/26-59-15-01-66 від 11.09.2014, №8406/10/26-59-15-01-66 від 12.09.2014, №23032/10/26-59-15-01-66 від 16.09.2014, №23450/10/26-59-15-01-66 від 18.09.2014, №23705/10/26-59-15-01-66, №23574/10/26-59-15-01-66 від 25.09.2014, №24297/10/26-59-15-01-66 від 30.09.2014 визнане протиправним та скасоване; вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками 20.08.2014; зобов'язано ДПІ відобразити задекларовані Товариством показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 20.08.2014 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2014 року та додаток № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Зазначена декларація не була визнана податковим органом як податкова.

У подальшому Товариство неодноразово подавало до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатком № 5, що підтверджується квитанціями від 20.08.2014, 1.09.2014, 3.09.2014, 5.09.2014, 10.09.2014, 12.09.2014, 15.09.2014, 22.09.2014, 24.09.2014, 26.09.2014, жодна з зазначених декларацій не була визнана податковим органом як податкова, оскільки, як зазначав податковий орган у своїх листах в деклараціях зазначені недостовірні дані.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 46.5 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 678 від 13.11.2013 (z2094-13) (далі - Порядок № 678), усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою " 0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом.

Згідно з до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 678 (z2094-13) декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із визначених цим пунктом способом.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Суди обґрунтовано зазначили, що на час подання 20.08.2014, 1.09.2014, 3.09.2014, 5.09.2014, 10.09.2014, 12.09.2014, 15.09.2014, 22.09.2014, 24.09.2014, 26.09.2014 Товариством податкових декларацій за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса Товариства зазначена м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41.

Товариством в податкових деклараціях зазначалася адреса: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41, податковий орган при прийнятті декларацій Товариства повинен був використовувати офіційні дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо підтвердження місцезнаходження юридичної особи.

Вразі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідних змін щодо місцезнаходження Товариства може вважатися належним доказом на підтвердження того, що Товариство зазначило в декларації недостовірну інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.