484/1818/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 02.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Восковенка В. М. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 3 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 12016150110000847 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Островського Первомайського району АР Крим, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вирішено питання про цивільні позови, запобіжний захід та судові витрати.

Як установив суд, ОСОБА_2 19 березня 2016 року близько 03:00 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на одній з вулиць у м. Первомайську Миколаївської області,на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_3 удар ножем в область грудної клітки спричинивши йомутяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.

При перегляді справи Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 3 лютого 2017 року вказаний вирок змінив. Рішення місцевого суду щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 скасував, а справу в цій частині направив на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Восковенко В. М. просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку захисника, апеляційний суд не надав вичерпної відповіді на доводи його апеляційної скарги про неправильнуюридичну оцінку судом першої інстанції дій ОСОБА_2за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки такі, як він вважає, підлягають кваліфікації за ст. 124 КК. Стверджує, що без належного аналізу й уваги судів першої та апеляційної інстанційзалишились пояснення ОСОБА_2 про те, що він наніс удар ножем захищаючись від протиправних дій потерпілого.

Крім того, на думку захисника, рішення апеляційного суду про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілогоне узгоджується з вимогамист. 415 КПК, оскількинаправивши справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень. Вважає, що ці порушення можуть бути усунуті лише після скасування обох судових рішень під час новогорозгляду справи у суді першої інстанції.

Позиція інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні з доводами касаційної скарги не погодився та просив залишити судові рішення без змін.

Інші учасники в судове засідання не прибули і у своїх письмових заявах просили Суд розглядати справу без їхньої участі.Захисник Восковенко В. М. у заяві також зазначив, що свою касаційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд справи в суді першої інстанції був проведений з дотриманням вимог ч. 3 ст. 349 КПК.

Відповідно до положень ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції вмежах апеляційної скарги. Заклопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під часкримінального провадження, заумови, що вони дослідженісудом першої інстанції неповністю або з порушенням.

При перегляді справи суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК належним чином та ретельно перевірив доводи наведені в апеляційній скарзізахисника,які за змістом аналогічнівикладениму його касаційній скарзі.

Перевіривши ці доводи й урахувавши установлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження та досліджені цим судом докази з точки зору їх достовірності, належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК.

При цьому апеляційний суд ретельно проаналізував показаннязасудженогоОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3надані ними під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також висновок судово-медичної експертизи № 187 від 23 березня 2016 року (т. 1а.с. 116) щодо характеру заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, допитавши у судовому засіданні з цього приводу судово-медичного експертаГолікова С. В..

Згідно пояснень експерта,виходячи із незначного розміру крововиливу в області бокової поверхні шиї ОСОБА_2 - 1,5х1 см., мав місце незначний тиск на вказану область, що не може свідчити про загрозу для його життя. Будь-яких ознак, які би вказували про наявність такої загрози при освідуванні ОСОБА_2 експертом виявлено не було.

Відповідно до ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, що захищається, або іншої особи, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищено межі необхідної оборони.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, закріпленої у постановах від 22 січня 2015 року в справах № 5-27кс14 та № 5-35кс14, у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися з ним), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

З обставин справи встановлених судами першої та апеляційної інстанційвбачається, що між засудженим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 виникла бійка в ході якої обидва впали, при цьому ОСОБА_3 опинився зверху та притиснув ОСОБА_2 до землі.У цей часОСОБА_2 з метою налякати потерпілоговитягнув з правої кишені ножа тазавдавйому удар у ліву частину грудної клітки,при цьому,як стверджує засуджений,він не бажав завдати ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Вказане свідчить про те, що при нанесенні удару ножем потерпіломуОСОБА_2 свідомо припускав можливість спричинення йому в такий спосіб тяжких тілесних ушкоджень, тобто діяв з непрямим умислом, а отже вчинені ним дії повністю підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи про те, що прийнявши рішення про допит у судовому засіданні експерта ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй апеляційній скарзі захисник просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити висновок експерта щодо тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_2, в зв'язку з чим в судовому засіданні 3 лютого 2017 року після дослідження вказаного висновкуза згодою сторін було прийнято рішення про допит експерта ОСОБА_4 з метою його роз'яснення (т. 1 а.с. 221, 239).

Таке рішення узгоджується з повноваженнями апеляційного суду визначеними статтями 404, 405 КПК, а також відповідає положенням ч. 1 ст. 356 КПК відповідно до яких суд має право за власною ініціативою викликати експерта для допиту з метою роз'яснення наданого ним висновку.

Оскільки клопотання про дослідження доказів у частині цивільного позову потерпілого захисником не заявлялось, апеляційний суд не мав правових підстав досліджувати їх самостійно, а тому дійшовши висновку про допущену судом першої інстанції неповноту при вирішенні цього позову прийняв умотивоване рішення про скасування вироку місцевого суду в цій частині та направлення справи на новий розгляд у порядку цивільного судочинства, що не суперечить вимогам статей 407, 409, 410 КПК і не впливає на правильність прийнятого місцевим судом рішення щодо кваліфікації дій засудженого та призначеного йому покарання.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК і є належно обґрунтованою, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні рішення, та положення закону, якими він керувався.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не було встановлено порушень судами нижчих інстанційвимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили цимсудам ухвалити законне та обґрунтоване рішення чи були підставами для їхньої зміни або скасування.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегією суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441та пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , Верховний Суд

Касаційну скаргу захисникаВосковенка В. М. залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 3 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.