2а-61/11 Про визнання незаконним та скасування пункту розпорядження про повноваження заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради, та відшкодування моральної шкоди - 22.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, Київської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 розпорядження № 64/251 від 05 червня 2006 року «Про повноваження заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради» та відшкодування моральної шкоди, -

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, Київської міської ради, в якому просила скасувати пункт 1.3 розпорядження Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича № 64/251 від 05 червня 2006 року «Про повноваження заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради» та відшкодувати моральну шкоду, яку позивач оцінює в 5000,00 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду позивач ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та особа, що не брала участі у справі - ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4 в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київським міським головою - Черновецьким Леонідом Михайловичем у відповідності до пункту 10 частини 3 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було видано розпорядження № 64/251 від 05 червня 2006 року "Про повноваження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради", підпунктом 1.3 пункту 1 якого заступнику міського голови - секретарю Київської міської ради було доручено вести від імені Київської міської ради справи в суді, підписувати позовні заяви та скарги, клопотання, відгуки, а також змінювати предмет позову, укладати мирову угоду, оскаржувати рішення та ухвали суду в апеляційному та касаційному порядку, підписувати довіреності на ведення справ Київської міської ради в судах іншим працівникам секретаріату Київської міської ради.

За твердженням позивача ОСОБА_4, про наявність спірного розпорядження, яке було надруковано в газеті «Хрещатик», їй стало відомо 15 грудня 2009 року під час розгляду справи в судовому засіданні Шевченківського районного суду міста Києва. На думку позивача, відповідач у визначеному законом порядку не оприлюднив та офіційно не опублікував дане розпорядження, чим порушив її право на отримання інформації.

Крім цього позивач вважає, що довіреності, видані на ім'я заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, не були посвідчені нотаріально, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України.

Також позивач зазначає, що підпункт 1.3 пункту 1 розпорядження Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича № 64/251 від 05 червня 2006 року "Про повноваження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради" суперечить нормам Закону України «Про інформацію» (2657-12) та порушує конституційні права та інтереси позивача. На думку позивача, протиправними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, наслідком чого стало різке погіршення її психоемоційного стану здоров'я.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , визначає Закон України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені статтею 42 вказаного Закону.

Згідно із п. 4 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова, зокрема, вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів та працює в раді на постійній основі. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Повноваження голови Київради та заступника міського голови - секретаря Київради передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) , Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» (401-14) та Регламентом Київської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", заступник міського голови - секретар Київської міської ради обирається радою з числа її депутатів і здійснює функції та повноваження, передбачені статтями 50 та 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Перелік трудових обов'язків секретаря міської ради визначений часиною 3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 10 ч. 3 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської селищної, міської ради, серед іншого, вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів.

Про це також зазначається в положенні частини 1 статті 21 Статуту територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року № 371/1805 (ra0371023-02) , (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київради від 19 грудня 2002 р. N 154/314 (ra_154023-02) , рішенням Київради від 27 лютого 2003 р. N 263/423 (ra0263023-03) ), де вказано, що за рішенням Київської міської ради на заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради може покладатися здійснення й інших повноважень з питань, пов'язаних з діяльністю Київської міської ради та її органів.

Отже, з вищевикладеного слідує висновок, що заступник міського голови - секретар Київської міської ради наділений повноваженнями щодо підпису позовних заяв та скарг, клопотань, відгуків, а також щодо зміни предмету позову, укладення мирових угод, оскарження рішень та ухвал суду в апеляційному та касаційному порядку, підпису довіреностей на ведення справ Київській міській раді в судах іншим працівникам секретаріату Київській міській раді у встановленому законом порядку, а тому ознак протиправності в діях відповідача в частині винесення ним спірного розпорядження колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи обставини даної справи та досліджуючи наявні в ній докази, колегія суддів вважає, що дія підпункту 1.3 пункту 1 розпорядження Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича № 64/251 від 05 червня 2006 року «Про повноваження заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради» повністю узгоджується з нормами діючого законодавства та не порушує конституційних прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, судова колегія зважає на наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (v0004700-95) (із змінами і доповненнями), моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.4 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, судам при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, потрібно звертати увагу в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не було визначено, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, з яких міркувань визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтами не було надано доказів на підтвердження заявлених ними вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.