Постанова 30 липня 2018 року м. Київ Провадження № 51-7599ск 18
Суддя Другої судової палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду Остапук В. І., розглянувши касаційну скаргу захисника Христофорової К. С. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року щодо останнього,
встановив:
Захисник звернулася до касаційного суду із касаційною скаргою у якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна; за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357 КК України покарання у зв'язку зі спливом строків давності.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року апеляційні скарги прокурора та захисника Мартиненка О. І. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу захисника Христофорової К. С. в інтересах засудженого ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року - без зміни.
Наявність такої ухвали касаційного суду виключає можливість повторного перегляду судом касаційної інстанції касаційної скарги захисника Христофорової К. С. в інтересах засудженого ОСОБА_3, оскільки право на касаційне оскарження згаданих судових рішень захисником вже використано у порядку та у строки, встановлені нормами кримінально-процесуального законодавства України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, розділом ХІ Перехідних положень до КПК України (1001-05)
від 13.04.2012 року
ухвалив:
Відмовити захиснику Христофоровій К. С. у витребуванні матеріалів кримінальної справи за її касаційною скаргою на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Остапук