440/1719/14-к Про замах на таємне викрадення чужого майна, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 25.07.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Буського районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140210000598 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зориківка Міловського району Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, неодноразово судимий:

- 19 грудня 2005 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст. 75 КК звільненого з іспитовим строком на 2 роки;

- 05 вересня 2006 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- 14 грудня 2009 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 126 до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців, 29 квітня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова звільненого умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 21 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Буського районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2009 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, 10 серпня 2014 року близько 15.00 год. ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, зайшовши на територію домоволодіння по вул. Торговій, 1а у м. Глиняни Золочівського району Львівської області, проник до житлового будинку, звідки намагався викрасти належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 3 164,15 грн, але не довів свого наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий сусідами на місці події.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що у вироку відсутнє формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, розгляд кримінального провадження відбувся за відсутності потерпілої, незаконним складом суду, оскільки було порушено правила підсудності.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи касаційної скарги, прокурор, висловив позицію про необхідність зміни судових рішень та зниження визначеного засудженому покарання у зв'язку з порушенням вимог ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 щодо порушень кримінального процесуального закону, то вони не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до вимог ст. 374 КПК суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, зазначив, що оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості останнього у замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.

З матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання убачається, що після допиту потерпілої ОСОБА_2 від неї надійшла заява від 11 квітня 2017 року із клопотанням про здійснення подальшого судового розгляду за її відсутності. Заслухавши думку учасників судового провадження щодо поданого клопотання, які не заперечували проти його задоволення, суд на судовому засіданні 16 травня 2017 року прийняв рішення про його задоволення .

Доводи щодо незаконного складу суду також виявились безпідставними, оскільки дане кримінальне провадження передано на розгляд до Буського районного суду Львівської області на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року, постановленої у відповідності до ст. 34 КПК за результатами розгляду подання Золочівського районного суду Львівської області.

Разом із тим, судом касаційної інстанції встановлено, що у даному кримінальному провадженні Буським районним судом 15 вересня 2016 року було постановлено вирок щодо ОСОБА_1, яким його було визнано винуватим у вчиненні 10 серпня 2014 року інкримінованого правопорушення та призначено покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2009 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Вказаний вирок суду першої інстанції ухвалою від 31 січня 2017 року скасовано Апеляційним судом Львівської області за апеляцією засудженого ОСОБА_1 у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

У кримінальному процесі діє принцип заборони повороту до гіршого (reformatioinpejus), який нормативно закріплений у статтях 416, 421, 437, 439 КПК та на практиці означає те, що ніяке наступне судове рішення не може погіршувати становище засудженого у порівнянні з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

У зв'язку з наведеним порушеннями принципу заборони повороту до гіршого, судові рішення щодо ОСОБА_1в силу ч. 2 ст. 433 КПК підлягають зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК вирок Буського районного суду Львівської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2009 року та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 рік 1 місяць.