Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 818/81/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 00008622202 від 30.12.2014 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

24 лютого 2015 року постановою Сумського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 00008622202 від 30.12.2014 визнане протиправним та скасоване.

13 травня 2015 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 9.12.2014 ДПІ була здійснена фактична перевірка дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за наслідками якої 18.12.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог п.,п. 1, 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 6.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при здійсненні господарської діяльності із перевезення пасажирів за період з 1.01.2014 до 17.12.2014 за даними книги обліку розрахункових операцій не були застосовані розрахункові документи (розрахункова квитанція) встановленої форми на суму 4 190,43 грн.

30 грудня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 00008622202 щодо застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 20 809,15 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити, розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки із додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" РРО та РК не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Таким чином, у даному випадку, такий виданий квиток (квитанція, талон) прирівнюється до розрахункового документу за умови наявності на зазначених розрахункових документах заздалегідь друкарським способом нанесених серії, номера та номінальної вартості послуги.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 надає послуги із перевезення пасажирів міжміським автомобільним транспортом із застосуванням відривних квитків з нанесеними друкарським способом серією та номером, форма яких затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 503 від 25.05.2006 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" (z1065-06) .

Форма квитків, які використовувала ОСОБА_2, відповідає формі, затвердженій додатком 1 до зазначеного наказу, але на квитках на автобус типу І та типу ІІ друкарським способом були нанесені серію та номер, а номінальна вартість у зазначених квитках була відсутня.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, задовольняючи позов, прийшов до передчасного висновку, що у зазначених квитках була нанесена друкарським способом серію, номер та номінальна вартість, оскільки в оглянутих квитках друкарським способом нанесена не номінальна вартість проїзду, а встановлені тарифи на проїзд за маршрутом м. Суми - с. В.Писарівка. Із вказаних тарифів неможливо визначити номінальну вартість проїзду, яка була сплачена пасажиром.

Крім того, тарифи на проїзд зазначені на корінці квитка, який залишається у перевізника, а пасажиру видається квиток на автобус, в якому взагалі не передбачено зазначення вартості проїзду, а лише вказується тип, серія, дата продажу, маршрут, час та дата відправлення.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у квитках, які були використані ОСОБА_2, відсутні усі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відсутня нанесена друкарським способом номінальна вартість, а тому на нього не розповсюджується зазначена норма Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Таким чином, ОСОБА_2 у своїй діяльності повинна була використовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.