ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 296/915/14-к

Провадження № 51-4085 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Пономарьової М.С.,

захисника ШароїЄ.М. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Шарої Є.М. на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року щодо

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м.Житомира, який проживає:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому за:

- ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

- ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 грудня 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року виправлено описки у вироку від 22 січня 2016 року, зокрема, ухвалено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання, зазначеного у вироці.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 у частині вирішення цивільного позову змінено. Зменшено суму стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 до 250 грн.

У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 серпня 2013 року, знаходячись біля будинку № 10, що на площі Польовій в м. Житомирі, наблизившись до раніше незнайомого йому ОСОБА_4 ззаду, вирвав у нього з рук чоловічу сумку із вмістом особистих речей останнього, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 795 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

23 серпня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом віджиму вікна руками, проник до приміщення будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 9 750 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

24 серпня 2013 року ОСОБА_3 повторно, піднявшись по трубі, шляхом вільного доступу, проник на балкон квартири АДРЕСА_3, після чого, віджавши двері балкону, проник до квартири, звідки таємно викрав майно та грошові кошти ОСОБА_6 на загальну суму 10 000 грн., тим самим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

28 серпня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом відчинення вікна будинку АДРЕСА_4, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав мобільний телефон ОСОБА_7 вартістю 599 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

10 вересня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом відчинення вікна будинку АДРЕСА_5, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 10 199 грн., тим самим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

11 вересня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом віджиму вікна руками, проник до приміщення будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно та грошові кошти ОСОБА_9 на загальну суму 8 500 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

13 вересня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом відчинення вікна будинку АДРЕСА_7, проник до приміщення, звідки таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 10 610 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом відчинення вікна будинку АДРЕСА_8, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 4 750 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

02 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом віджиму дверей балкону будинку АДРЕСА_9, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно та грошові кошти ОСОБА_12 на загальну суму 22 960 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

08 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом віджиму вікна руками, проник до приміщення будинку АДРЕСА_10, звідки таємно викрав майно та грошові кошти ОСОБА_13 на загальну суму 18 500 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

21 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом пошкодження вікна будинку АДРЕСА_11, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_14 на загальну суму 17 400 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

21 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом пошкодження вікна будинку АДРЕСА_12, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_15 на загальну суму 9 452 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_3 повторно, шляхом пошкодження вікна будинку АДРЕСА_13, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно та грошові кошти ОСОБА_16 на загальну суму 63 120 грн., тим самим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Шара Є.М., не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_3 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судовими інстанціями неправильно застосовано положення ст. 72 КК України. Посилається на те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, так як факт відкритого викрадення майна ОСОБА_4 її підзахисним спростовується фактичними обставинами справи. Вказує на те, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції було допущено ряд процесуальних порушень. Крім того, зазначає, що місцевий суд безпідставно задовольнив цивільні позови потерпілих, оскільки не підтверджено суми викраденого висновками експертиз.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала подану касаційну скаргу

Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник Шара Є.М., перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження Суд виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

Висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Той факт, що ОСОБА_3 вчинив повторне відкрите викрадення чужого майна та таємне повторне викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому, поєднане із проникненням у житло, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, протоколами оглядів місць подій, пред'явлення фотознімків та речей для впізнання, обшуку, повідомленням ПТ "Ломбард-Скарбниця", висновками товарознавчих та дактилоскопічних експертиз.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, Суд уважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67, 70 - 72 КК України.

Крім того, Суд погоджується з судовими рішеннями суду в частині вирішення цивільних позовів, які розв'язано з дотриманням вимог ч. 1 ст. 129 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, при цьому належним чином умотивував своє рішення, з чим і погоджується Суд.

Доводи касаційної скарги захисника Шарої Є.М. про допущення судом першої інстанції ряду процесуальних порушень під час розгляду питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції, який погодився з даним фактом, однак указав, що наведені порушення не спростовують винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і не тягнуть за собою скасування чи зміни вироку суду, з чим погоджується й Суд.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Шарої Є.М. залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич