216/1525/17 Про таємне викрадення чужого майна - 05.07.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Єлаєва Ю. Л. на вирок Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року у кримінальному провадженні №12017040230000125 про обвинувачення

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кімовськ Тульської області, Росія, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 раніше був засуджений: 1) вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 18 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; 2) вироком Центрально-Міським районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці. Звільненого 23 вересня 2016 року по відбуттю строку покарання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив нові злочини за наступних обставин.

В період часу з 08 год. 06 січня 2017 року по 18 год. 10 січня 2017 року, ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 де шляхом пошкодження вхідних дверей вказаного будинку, проник до його приміщення та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з приміщення зазначеного будинку таємно викрав належну потерпілій ОСОБА_4 пральну машинку марки "RIGA" моделі 17, вартість якої складає 700 грн, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник і розпорядився ним на свій власний розсуд, тим самим заподіявши потерпілій ОСОБА_4 майнового збитку на вказану суму.

Крім того, в період часу з 19 год. 20 січня 2017 року по 10 год. 21 січня 2017 року, ОСОБА_1, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 м. Кривого Рогу, де, шляхом демонтажу врізаного замку вхідних дверей вказаного будинку, проник до його приміщення, та з приміщення зазначеного будинку таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_4 майно, а саме: настінний годинник "QUARTZ" марки "SHINFUKU"; металеву тачку "кравчучку"; механічну ручну швейну машинку "SINGER MANFG", після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник і розпорядився ним на свій власний розсуд, тим самим заподіявши потерпілій ОСОБА_4 майнового збитку на загальну суму 3200 грн.

22 лютого 2017 року у денний час доби ОСОБА_1, повторно, знаходячись у одному з дворів по АДРЕСА_4, у сміттєвому баку знайшов, тим самим незаконно придбав, чотири поліетиленових пакетика з наркотичним засобом марихуана (канабіс), після чого поклав їх собі в праву зовнішню кишеню куртки і незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.

Цього ж дня, о 17 год. 10 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5 був зупинений працівниками поліції, на вимогу яких, у присутності двох понятих, із вдягненої на ньому куртки з правої зовнішньої кишені надав чотири поліетиленових пакетика з речовиною рослинного походження в кількості 3,742 г, 3,568 г, 3,687 г, 3,759 г (загальною масою 14,756 г), яка згідно висновку судово-хімічної є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить відповідно: 3,501 г, 3,324 г, 3,446 г, 3,518г, (загальною масою 13,789 г), який ОСОБА_1 незаконно придбав і незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.

Умисні дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за: ч. 3 ст. 185 КК - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло; та ч. 2 ст. 309 КК - незаконне придбання та незаконне зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, вчинене повторно.

У зв'язку з цим суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив за:

- ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів у провадженні.

За ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року вирок Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Єлаєв Ю. Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити в частині призначеного покарання шляхом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання менш суворого, ніж призначене судом, із застосуванням положень статей 75, 76 КК.

В обґрунтування наведеного зазначає, що при призначенні покарання засудженому судами обох інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та несправедливим, оскільки при призначенні кримінального покарання ОСОБА_1 судом не здійснено належну правову оцінку ступеня тяжкості і кримінально-правового характеру вчинених ним злочинів, та не враховано, що вчинені ОСОБА_1 злочини не є особливо тяжкими, оскільки його діями не було спричинено тяжких наслідків; завдана злочином матеріальна шкода повністю відшкодована шляхом повернення потерпілій викраденого у неї майна; щире каяття засудженого у вчиненому, його активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання ним своєї вини, його позитивна характеристика, що у відповідності до ст. 66 КК, є обставинами, які пом'якшують покарання.

Також вважає, що у порушення вимог кримінального процесуального закону, місцевий суд обставиною, що обтяжує покарання, визнав повторність вчинення ОСОБА_1 злочину тоді, як ця ознака охоплюється кваліфікацією інкримінованого йому злочину і тому не може бути врахована при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечила проти касаційної скарги захисника засудженого, просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_4 просить касаційну скаргу захисника Єлаєва Ю. Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, достовірності, допустимості та, відповідно, достатності.

Враховуючи те, що доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюється, суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Твердження захисника засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, на думку Верховного Суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

При призначенні покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції враховано, що засуджений вчинив тяжкий і середньої тяжкості злочини, раніше судимий (ар.пр. 83, 85-87), позитивно характеризується (ар.пр. 90). Обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_1 покарання, з огляду на положення ст. 66 КК, судом визнано щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК, судом не встановлено.

При цьому, при призначенні покарання судом враховано, що ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі 23 вересня 2016 року по відбуттю строку покарання, однак через нетривалий час повторно вчинив злочини, а саме: два епізоди крадіжки в січні місяці 2017 року і один епізод, пов'язаний з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів без мети збуту в кінці лютого 2017 року, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

Також, судом обґрунтовано враховано думку потерпілої ОСОБА_4 щодо міри покарання засудженому, яка під час розгляду провадження в суді обох інстанцій, а також у своїх запереченнях, наданих суду касаційної інстанції, наполягала на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання та зазначала, що останній майнову шкоду в повному обсязі їй не відшкодував.

Твердження захисника засудженого про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання порушив вимоги ч. 4 ст. 67 КК, є безпідставними, оскільки у вироку місцевого суду відсутні посилання на визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину повторно.

З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, Верховний Суд вважає, що визначене місцевим судом та залишене без зміни апеляційним судом, засудженому ОСОБА_1 покарання у вказаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним вчиненому.

Підстав для зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 шляхом застосування відносно нього положень ст. 75 КК Верховний Суд не вбачає.

Верховний Суд вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій у вироку та ухвалі в достатній мірі висвітлено мотиви, на яких ґрунтуються судові рішення, у зв'язку із чим касаційна скарга захисника Єлаєва Ю. Л. задоволенню не підлягає.

Крім того, доводи, наведені у касаційній скарзі захисника Єлаєва Ю. Л., є аналогічними доводам його апеляційної скарги, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для зміни судових рішень, як того просить захисник ЄлаєваЮ. Л., у касаційній скарзі, не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Єлаєва Ю. Л. без задоволення, а вирок Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року - без зміни.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Єлаєва Ю. Л. залишити без задоволення.

Вирок Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.