626/2340/16-к Про таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно у стані алкогольного сп'яніння, з проникненням до житлового будинку - 05.07.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220350000597, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. КучерівкиДиканського району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 16 грудня 2015 року за вироком Диканського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 5 місяців, звільненого 14 грудня 2016 року у зв'язку з відбуванням строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Красноградського районного суду Харківської області від 05 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням тривалістю 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14 серпня 2015 року приблизно о 9:00, будучи у стані алкогольного сп'яніння, повторно проник до будинку ОСОБА_3, розташованого на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав акустичну систему марки "Storm", завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої доводи, стверджує, що місцевий суд при призначенні засудженому покарання не застосував ч. 4 ст. 70 КК України, яка підлягали застосуванню, і застосував ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню. Посилається на те, що призначене засудженому покарання через м'якість не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та даним про його особу. Вказує на те, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не врахував того, що засуджений вчинив тяжкий корисливий злочин, раніше був судимий за вчинення корисливого злочину, а загалом 6 разів притягувався до кримінальної відповідальності. При цьому прокурор зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, не містить вичерпних відповідей на доводи, викладені в його апеляційній скарзі.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений указує на безпідставність касаційної скарги прокурора на умотивованість та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про те, що ні місцевий суд, ні апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотрималися вимог кримінального закону, є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 цього Кодексу при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

На порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив достатніх підстав, на яких її визнано необґрунтованою.

Як видно з матеріалів провадження, прокурор в апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання та постановлення нового вироку.

Проте з матеріалів провадження вбачається, що на жоден із наведених у скарзі доводів в ухвалі відповіді фактично не дано.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо він, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте як убачається з ухвали апеляційного суду, а також матеріалів провадження, цих вимог суди не виконали і належно не обґрунтували висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Так, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як видно з матеріалів провадження, місцевий суд лише зазначив, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, є особою похилого віку і повернув викрадене майно потерпілому. Проте судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, раніше неодноразово був судимий за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став, що свідчить про його підвищену небезпеку.

При перегляді провадження в апеляційному порядку апеляційний суд, залишаючи апеляційну прокурора без задоволення і погоджуючись із висновком районного суду про можливість застосування до нього ст. 75 КК України, зазначив, що ОСОБА_1 є непрацездатним і страждає на тяжке хронічне захворювання, проте вказаних обставин не підтверджено матеріалами провадження.

Таким чином обставини, на які послалися суди, а саме те, що засуджений повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, є особою похилого віку, а викрадене майно повернув потерпілому, в сукупності не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

За зазначених вище обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно й усебічно перевірити усі доводи, наведені суду в поданій на вирок місцевого суду апеляційній скарзі прокурора, у тому числі щодо призначення покарання засудженому із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону.

При новому апеляційному розгляді у разі встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину з урахуванням його тяжкості та даних про особу засудженого призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.