591/6423/15-к Про визнання особи невинуватою та виправдано її у зв'язку з недоведеністю скоєння нею кримінального правопорушення - 04.07.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 08 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015200000000261, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Суми, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 08 серпня 2017 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, за таких обставин.

Відповідно до наказу начальника УМВС України в Сумській області № 190 о/с від 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області, тобто був працівником правоохоронного органу, службовою особою, представником влади.

Дізнавшись, що ОСОБА_4 здійснює торгівлю з торгівельних місць, розміщених без дозвільних документів, ОСОБА_2 вирішив незаконно збагатитися, використовуючи при цьому свої службові повноваження.

У свою чергу ОСОБА_4 знаючи, що ОСОБА_2 є працівником міліції та обіймає одну з керівних посад у правоохоронному органі, розумів весь обсяг його законних повноважень, зокрема й можливість припинити торгівлю на незаконно розміщених 7 торгівельних місцях, тому вважав, що останній дійсно зможе гарантувати безперешкодну торгівлю на незаконно розміщених торгівельних місцях та не складання відносно нього адміністративного протоколу за ст. 160 КУпАП із подальшою конфіскацією товару.

Переслідуючи бажання уникнути припинення торгівельної діяльності та можливої конфіскації товару, ОСОБА_4 погодився на незаконну пропозицію ОСОБА_2, висловлену в жовтні 2014 року, сплачувати йому як неправомірну вигоду щомісяця 2100 грн, з розрахунку 300 грн за одне незаконно розміщене торгівельне місце.

У не встановлений день і час, у квітні - травні 2015 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про необхідність сплатити йому грошові кошти, які передати його дружині - ОСОБА_5, яка не була обізнана про протиправні дії свого чоловіка.

ОСОБА_4 у цей же час, перебуваючи в районі розміщення стаціонарного шиномонтажу по АДРЕСА_3, передав 1050 грн ОСОБА_5, для подальшої передачі ОСОБА_2, як частину щомісячної раніше обумовленої суми неправомірної вигоди за половину травня 2015 року.

15 травня 2015 року у не встановленому місці ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 1050 грн. неправомірної вигоди за іншу половину травня 2015 року.

Наприкінці червня 2015 року, точний час та дата не встановлена перебуваючи на Центральному ринку, розміщеному по вул. Засумська, 2, м. Суми, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4, через його знайомого ОСОБА_6, який не був обізнаним про протиправні дії ОСОБА_2, 550 грн, як частину щомісячної раніше обумовленої суми неправомірної вигоди за один тиждень червня 2015 року.

01 липня 2015 року близько 13:05 год., перебуваючи поблизу центрального універмагу в м. Суми на перехресті вулиць Петропавлівська та Покровська, ОСОБА_2, знаходячись у автомобілі ВАЗ 111830, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час зустрічі з ОСОБА_4, одержав від останнього грошові кошти в сумі 2100 грн., як обумовлену суму неправомірної вигоди. При цьому, передаючи вказані грошові кошти, ОСОБА_4 розумів, що це розрахунок в цілому за червень 2015 року та частину (15 днів) липня 2015 року. У свою чергу, ОСОБА_2, отримуючи неправомірну вигоду впевнив і переконав ОСОБА_4, що вказана сума неправомірної вигоди зараховується в цілому за червень 2015 року.

Після отримання грошових коштів ОСОБА_2 був затриманий співробітниками правоохоронних органів, які під час проведення огляду місця події виявили та вилучили в указаному автомобілі 2100 грн, які ОСОБА_2 отримав як неправомірну вигоду від ОСОБА_4

Виправдовуючи ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. Суд вказав, що критично відноситься до показань потерпілого та не може прийняти їх до уваги. Одночасно суд визнав недопустимими доказами: протокол огляду місця події (транспортного засобу) від 01 липня 2015 року, висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками, протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 01 липня 2015 року, матеріали аудіо та відеозапису проведення контролю за вчиненням злочину та проведення зазначених вище негласних слідчих (розшукових) дій.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду у суді першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону. Наголошує, що районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав докази недопустимими. Вказує на порушення апеляційним судом порядку дослідження доказів у зв'язку з не дослідженням додатків до протоколів проведення негласних слідчих дій, освідування огляду місця події. Вказує на невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України. Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А. С. підтримала касаційну скаргу прокурора частково та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Виправданий ОСОБА_2 і захисник Молібог Ю. М. заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, прокурор подав апеляційну скаргу.

При цьому прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, надавав свою детальну оцінку доказам, наявним у матеріалах провадження, та стверджував про незаконність виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 368 КК України, висуваючи вимогу про скасування вироку Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2017 року і ухвалення нового обвинувального вироку щодо ОСОБА_2

При цьому, розглядаючи апеляційну скаргу та залишаючи її без задоволення, апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України з посиланням на докази належним чином не зазначив мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованими.

Так, суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів, належно не виконав самим же постановлене рішення щодо дослідження доказів та, порушуючи право сторони обвинувачення на змагальність сторін, безпідставно в порушення ст. 23, 94 КПК України безпосередньо не дослідив усі докази, зокрема зазначені прокурором в апеляційній скарзі, а саме додатки до протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, освідування, огляду місця події.

Окрім того, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки належно не проаналізовано докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність винуватості ОСОБА_2, який, як вказано у формулюванні обвинувачення, будучи заступником начальника відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області, своїми умисними протиправними діями, шляхом зловживання службовим становищем, з корисливою метою, незаконно одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 у квітні - травні 2015 року в сумі 1050 грн, 15 травня 2015 в сумі 1050 грн, наприкінці червня 2015 року в сумі 550 грн, 01 липня 2015 року -2100 грн, а в загальній сумі 4750 грн, та згідно обвинувачення вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України.

Одночасно апеляційний суд передчасно погодився з висновками суду першої інстанції про те, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність винуватості ОСОБА_2 не доводять вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України., зазначаючи, що фактично єдиним доказом можливого вчинення злочину ОСОБА_2 можуть бути лише показання потерпілого ОСОБА_4, однак суд не може взяти їх до уваги, оскільки зважаючи на особу потерпілого, до них слід відноситись критично, дані показання суперечать іншим доказам по справі, викликають сумніви, також небезпідставними є твердження обвинуваченого про можливість провокації вчинення злочину.

Проте категоричних висновків суд першої інстанції не робить, тобто рішення фактично ним приймається на припущеннях, без ретельної перевірки та оцінки в тому числі і доказів що дискредитують свідків та потерпілого, на що не звернув увагу апеляційний суд.

Крім цього . відповідно до ч.4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються поміж іншого:

- рішення щодо речових доказів і документів;

- рішення щодо процесуальних витрат.

Однак в порушення даних вимог кримінального процесуального закону вироком Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2017 року вказані питання не вирішені, на що також не звернула увагу колегія апеляційної інстанції, залишаючи вирок без змін.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, підлягає задоволенню частково, а ухвала Апеляційного суду Сумської області від 08 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційних скарг, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.