202/3833/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 03.07.2018 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника Томського О.Ф., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016040660000907,

відносно ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балівки Дніпропетровського району Дніпропетровськоїобласті, засудженого за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор вимагає скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції черезістотні порушення норм кримінального процесуального закону, невідповідність ухвали апеляційного суду положенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), оскільки судом доводи апеляційної скарги прокурора не перевірені повною мірою, а отже, не спростовані, зокрема щодо наявності передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину, не врахованої судом при постановленні вироку.

У касаційній скарзі захисник Томський О.Ф. виклав вимогу змінити судові рішення в частині призначеного останньому покарання, яке вважає невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, через неповне врахування судом обставин вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який щиро розкаявся у вчиненому, що безпідставно не було враховано судом як обставину, яка пом'якшує покарання.

2. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 08 липня 2014 року та остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року апеляційні скарги прокурора, захисників Коваленка С.О., Томського О.Ф., засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18 квітня 2016 року близько 09-ої год. ЗО хв. до ОСОБА_3, який разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 у дворі АДРЕСА_1 розпивали алкогольні напої, підійшла сестра обвинуваченого ОСОБА_3 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 та їхньою спільною малолітньою дитиною. Між обвинуваченим та ОСОБА_7 на ґрунті давньої особистої неприязні виник словесний конфлікт, який перервався у зв'язку з тим, що сестра разом з братом зайшли до під'їзду будинку, де мешкають, а ОСОБА_7 разом із малолітньою дитиною залишився біля під'їзду. Приблизно через 5 хвилин із вказаного під'їзду вибіг ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ножем, який взяв з квартири, не координуючи свої дії, хаотично, неодноразово намагався завдати правою рукою, якою тримав ніж, удар по тулубу ОСОБА_7, внаслідок чого заподіяв не менше двох уражаючих колоторізаних поранень. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2255е від 10 червня 2016 року в результаті злочинних дій ОСОБА_3 завдав ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

3. Доводи учасників судового провадження

Прокурор вважає подану ним касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити.Проти задоволення касаційної скарги захисника висловила заперечення.

Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та підтримав подану ним скаргу, просив змінити судові рішення в частині пом'якшення покарання у зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 в момент вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України (2341-14)

4.1.1 Стаття 34. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

4.1.3 Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання

Частина 1. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Висновки суду про винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та кваліфікація дій за вказаним законом прокурором та захисником не оспорюються.

5.2. Щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону

Що стосується доводів прокурора про неврахування такої обтяжуючої обставини як рецидив злочину, Суд доходить таких висновків.

Рецидивом злочинів визначається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин [4.1.1].

Як вбачається з вироку, судом були враховані обставини, які обтяжують покарання, зокрема, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння й вчинення ОСОБА_3 умисного злочину в період іспитового строку, який був раніше судимий 08 липня 2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України із звільненням від відбування покарання на підставі статей 75, 76 КК України, із визначенням остаточного покарання за сукупністю вироків. Злочин, за який його було засуджено у цьому провадженні, є умисним.

Отже, підстав стверджувати, що судом не було фактично враховано рецидиву злочину, колегія суддів не вбачає.

5.3 Щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення, дані про його особу, а також обставини, які обтяжують покарання: вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, вчинення нового умисного злочину в період іспитового строку.

При призначенні покарання суд першої інстанції правильно визначив його вид та розмір у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України та обґрунтовано зазначив, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на відсутність встановлених судом обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи дані про особу засудженого, який вчинив злочин під час іспитового строку, що свідчить про вперте небажання стати на шлях виправлення, та відсутність даних, які б свідчили про його щире каяття, підстав до пом'якшення покарання, призначеного за вироком суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 376, 436, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд