592/9198/16-к Про порушення Правел дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого сталося скоєння наїзду на пішохода, та спричинення останньому тяжких і середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а також залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, не надавши заходів першої медичної допомоги потерпілому, завідомо залишивше потерпілого без допомоги на місці події, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження - 03.07.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2017 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця с. Зеленківка Недригайлівського району

Сумської області, який мешкає за адресою:

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2017 року, ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 135 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2015 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Призначені покарання ухвалено виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 вересня 2014 року о 19.50, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2103", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вул. Горького у м. Суми в напрямку вул. Леваневського, в районі будинку № 52, порушивши вимоги п. п. 2.9а, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, спричинивши останньому тяжких і середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Після вчинення наїзду на потерпілого ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 2.10 а, г Правил дорожнього руху ОСОБА_3 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому не вжив, завідомо залишив без допомоги на місці події потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження і якого ОСОБА_3 сам поставив в небезпечний для життя стан.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з уточненнями до неї представник потерпілого ОСОБА_2, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_3 судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги представник потерпілого мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки за умови несвоєчасного надання ОСОБА_1 кваліфікованої медичної допомоги смерть останнього була б неминучою, тому дії засудженого повинні кваліфікуватись за ч. 3 ст. 135 КК України. Вказує на призначення засудженому необґрунтовано м'якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Крім того представник потерпілого зазначає про навмисне, на його думку, роз'єднання органом досудового розслідування кримінальних проваджень щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України з метою уникнення останнього від справедливого покарання.

Від засудженого ОСОБА_3 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу відхилити, а провадження - закрити.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий підтримав скаргу свого представника та просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання представник потерпілого, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений завідомо залишив без допомоги ОСОБА_1, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у який ОСОБА_3 сам його поставив, підтверджується показаннями засудженого, даними, що містяться у висновках експертиз, відеозаписі дорожньо-транспортної пригоди.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_3 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість з дотриманням положень ст. 337 КПК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу, тобто дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 за його апеляційною скаргою дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та постановив рішення у відповідності до вимог ст. 419 цього Кодексу.