658/96/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, скоєне у стані алкогольного сп'яніння у ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин - 14.06.2018 Прийняття

2016 року, а також касаційну скаргу прокурора Чередниченко Є. Г., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 20 грудня 2016 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230190002449, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 6 жовтня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121, ст. 69 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено, цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди задоволено, а в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 і на користь ОСОБА_5 - 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 - у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 25 673,80 грн та 70 000 грн відповідно та витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 3000 грн.

У решті інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом відповідно

до вимог закону.

Згідно з вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 21:30 ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні кафе "Козаки" (вул. Б. Хмельницького, 3, м. Каховка, Херсонська область) у ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень ударив ОСОБА_6 кулаком в нижню щелепу, чим завдав потерпілому тілесних ушкодження у вигляді: забою шийного відділу спинного мозку, крововиливів під оболонку спинного мозку, забою стволової частини головного мозку та в області мосту й гіпоталамусу, крововиливів на обличчі, які

є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя, і перебувають

у прямому причинному зв'язку з настанням смерті останнього.

Смерть потерпілого ОСОБА_6 настала від тупої травми шийного відділу хребта

у вигляді забоїв спинного мозку, крововиливів під оболонку спинного мозку.

Апеляційний суд задовольнив частково апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_3 та прокурора, а апеляційну скаргу захисника Вознюк Г. М. в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишив без задоволення.

Суд скасував вирок міськрайонного суду у частині призначеного покарання і постановив у ній новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. У решті вирок суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує на те, що його дії слід кваліфікувати за ст. 119 КК (вбивство через необережність), оскільки умислу на заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень він не мав і захищався від протиправних дій потерпілого, коли той, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, першим завдав йому удару. ОСОБА_4 у відповідь несильно ударив останнього рукою в обличчя, що підтверджується показаннями свідків. Зазначає, що, завдаючи удару потерпілому, він не міг передбачити, що останній при падінні на підлогу може різко повернути голову в бік або закинути її назад, в результаті чого отримає тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_4 належним чином не врахував тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, конкретних обставин провадження та того, що заподіяних потерпілим збитки фактично не було відшкодовано. Так, ОСОБА_4, будучи особою, котра професійно займається боксом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, цілеспрямовано завдав удару в щелепу потерпілому, внаслідок чого настала смерть останнього, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого. Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на таку пом'якшуючу обставину, як щире каяття засудженого, а призначене йому мінімальне покарання, передбачене за вказаний злочин, є надто м'яким.

В доповненнях до касаційної скарги прокурор стверджує, що апеляційний суд залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, не навів в своєму рішенні аргументів на спростування доводів про необхідність перекваліфікувати дії засудженого на ст. 119 КК та призначити покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а відтак і щодо відсутності в діях засудженого складу злочину.

На касаційну скаргу засудженого потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_7 падали заперечення, в яких, наводячи аргументи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просили залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала касаційну скаргу засудженого та просила її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Потерпіла підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити і заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого. Прокурор вважав касаційні скарги прокурора та засудженого необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.

У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірки до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань свідка ОСОБА_8, котрий пояснив, що у вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_2 року вони з приятелями відпочивали в кафе "Козаки" і вживали спиртні напої, потім до кафе прийшов ОСОБА_6, і між ним та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, у ході якого потерпілий, намагаючись вдарити ОСОБА_4, замахнувся рукою, але останній притримав його руку і вдарив ОСОБА_6 кулаком в обличчя, від чого потерпілий упав на підлогу; показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які дали аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_8 з приводу вчинення кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 визнав частково вину в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, і не заперечував того факту, що у вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_2 року відпочивав разом зі своїми друзями в кафе "Козаки", де вживав спиртні напої, куди приблизно о 21:30 прийшов раніше знайомий йому ОСОБА_6 Між ними виник конфлікт, у ході якого потерпілий нецензурно висловлювалася на адресу засудженого, а коли він хотів піти, ОСОБА_6 почав штовхатися намагаючись вчинити бійку і вдарити його. ОСОБА_4 намагався заспокоїти потерпілого і не мав наміру завдавати тілесних ушкоджень, але останній став битись, і тоді ОСОБА_4 ударив його кулаком в обличчя.

При цьому не залишилися без оцінки суду твердження засудженого про вчинення ним злочину в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого. Суд розцінив їх як надумані та дані засудженим із метою захисту й уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене. Вказані твердження засудженого спростовуються актом судово-психологічної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_4 у період вчинення злочину не перебував у стані фізіологічного афекту, міг розуміти фактичний характер своїх дій та керувати ними.

Крім того, з показань ОСОБА_11, допитаного в якості спеціаліста, котрий здійснював експертне дослідження трупа потерпілого, вбачається, що завдані ОСОБА_6 тілесні ушкодження є тяжкими, небезпечними для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого від тупої травми шийного відділу хребта у вигляді забоїв спинного мозку, крововиливів під оболонку спинного мозку, а сила удару, завданого потерпілому, була достатньою для заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

На підставі показань засудженого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, спеціаліста ОСОБА_11, а також даних, що містяться у протоколі огляду місця події, висновках судово-медичних експертиз, проведених у кримінальному провадженні, протоколах проведення слідчих експериментів за участю засудженого та свідків, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, оскільки саме його протиправні дії (удар у щелепу) призвели до заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала смерть.

Аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника Вознюк Г.М. Зазначені доводи, в тому числі про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_4 на ст. 119 КК, цей суд належним чином розглянув, визнав їх неприйнятними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Зокрема, у своєму рішенні суд зазначив, що про наявність умислу у ОСОБА_4 на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідчать обставини вчинення злочину, характер, локалізація та механізм виникнення тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_4, будучи фізично розвиненою людиною, ударив кулаком потерпілого у нижню щелепу з такою силою, що була достатньою для заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження (що підтвердив експерт в судовому засіданні), в результаті чого настала смерть потерпілого.

З урахуванням наведеного жодних обставин, що дають підстави для кваліфікації дій засудженого за ст. 119 КК (вбивство, вчинене через необережність), суд не вбачає.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги засудженого про необхідність перекваліфікації його дій на ст. 119 КК, як і доводи викладені в доповненнях до касаційної скарги прокурора про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам статей 374, 420 КПК, у зв'язку з відсутністю, на його думку, належного мотивування та вичерпних відповідей на аргументи сторони захисту, є необґрунтованими.

Що ж стосується доводів, викладених прокурором у касаційній скарзі, про призначення засудженому апеляційним судом надто м'якої міри покарання, то суд вважає їх безпідставними.

Переглядаючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК, у зв'язку з чим частково задовольнив апеляційні скарги прокурора й потерпілої та призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що посилання у вироку на щире каяття засудженого як на обставину, що пом'якшує покарання, є необґрунтованим, оскільки останній вину у вчиненні злочину визнав частково і пояснив, що перебував у стані сильного душевного хвилювання й лише намагався припинити протиправні дії потерпілого

Крім того, суд указав, що призначене засудженому покарання нижче від найнижчої межі не відповідає вимогам ст. 65 КК та є надто м'яким, оскільки в матеріалах провадження відсутні такі дані про особу винного та пом'якшуючі обставини, з урахуванням яких можливе застосування положень ст. 69 КК з огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого настала смерть потерпілого.

З урахуванням викладеного покарання, призначене ОСОБА_4 апеляційним судом, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 6 жовтня 2016 року та вирок Апеляційного суду Херсонської області від 20 грудня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого та прокурора - без задоволення.