640/16687/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент їх заподіяння, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 14.06.2018 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Верхнеуральськ, Челябінської області РФ, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого по АДРЕСА_1, без постійного місця проживання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 12 серпня 2016 року, зараховано термін знаходження його під вартою з 12 серпня 2016 року з розрахунку відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 12 серпня 2016 року, в період часу з 12-30 до 14-30 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні квартири АДРЕСА_2, в ході конфлікту з ОСОБА_5, наніс зі значною силою тупим твердим довгуватим предметом останньому не менше 16 ударів в голову, не менше 7 ударів в тулуб та не менше 6 ударів в область кінцівок.

Поєднана травма тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння, ускладнилася в своєму розвитку шоком та була безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на істотні порушенні вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що апеляційним судом не розглянуто доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, недопустимості доказів, які покладені в основу обвинувального вироку, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України. Наголошує, що не було отримано дозволу суду на огляд житла, а тому протокол огляду та докази отримані в ході цієї слідчої дії є недопустимими.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор касаційні доводи засудженого вважає такими, що підлягають задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані.

З апеляційною скаргою на вирок районного суду звернулися, крім інших, захисник Будьонний В.М. та засуджений ОСОБА_1

Зокрема, в апеляційних скаргах захисника та засудженого ставилося питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Крім іншого, скаржники зазначали про недопустимість здобутих доказів, незаконність проведення огляду трупа в приміщенні будинку та житла, оскільки вказані слідчі дії проведені без ухвали слідчого судді. Повідомляли, що під час вказаних процесуальних дій вилучено докази, які також є недопустимими, а відповідно і всі подальші процесуальні дії та висновки експертиз проведені з ними, недопустимі. Наголошували, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Стверджували про відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_1

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник та засуджений навели конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг зазначив суть доводів апелянтів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, відповіді на них надав у загальних фразах без аналізу і оцінки доказів, на які посилалися скаржники і свого рішення про залишення без зміни вироку в ухвалі належним чином не вмотивував.

Як убачається з апеляційних скарг засудженого та його захисника, основними їх доводами є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та покладення в основу вироку недопустимих доказів, що призвело до незаконності засудження.

Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями засудженого та захисника, зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Жодних відповідей на доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів апеляційний суд не надав, мотивів залишення апеляцій без задоволення не навів.

Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити всі докази у провадженні, з урахуванням того, що захисник та засуджений просили їх оцінити по іншому, перевірити усі доводи апеляційних скарг та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

В зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а районним судом ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, беручи до уваги вимоги закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_1 від суду, враховуючи, що він є особою без постійного місця проживання, а також обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.