584/966/16-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки на побутовому грунті - 14.06.2018 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200230000260, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 17 червня 2016 року приблизно о 20.00 год., перебуваючи біля господарства на АДРЕСА_2, в ході сварки умисно нанесла ОСОБА_3 один удар лезом коси по передпліччю, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо неї скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що вирок ґрунтується на припущеннях. Її винуватість у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, не доведена достатніми доказами. Стверджує, що тілесних ушкоджень потерпілій не спричиняла, натомість остання сама порізалась об лезо коси. За наявності суперечностей у доказах, вони не були усунуті під час судового розгляду, у результаті чого безпідставно постановлено обвинувальний вирок. Всупереч приписам статтей 404, 419 КПК, залишивши вирок місцевого суду без зміни, апеляційний суд обставин кримінального провадження не перевірив, вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги не дав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженої.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляцію ОСОБА_1 у частині невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були очевидцями події та підтвердили показання потерпілої, дані висновків судових експертиз про характер заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та механізм їх спричинення, а також дані протоколів слідчих дій.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості. Об'єктивних підстав недовіряти цим доказам, вважати їх недопустимими, в тому числі і показання допитаних в судовому засіданні свідків, які були очевидцями злочину, у суду не було.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженої доводам, які є аналогічними доводам її касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Доводи касаційної карги засудженої про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК в частині необхідності повторного дослідження обставин кримінального провадження є безпідставними. За змістом вказаної норми повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції здійснюється за клопотанням учасників судового провадження за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями. Оскільки апеляційний суд порушень при дослідженні місцевим судом доказів не встановив і відповідного клопотання учасники судового провадження не заявляли, тому апеляційний розгляд проведено без повторного дослідження обставин, встановлених судом першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.