727/4902/16-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки - 14.06.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260040001670, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 травня 2015 року о 21.00 год., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту із своєю сестрою ОСОБА_2, здійснив два постріли в ділянку лівої ноги останній з револьвера "МЕ-38 Magnum 4-R", який згідно висновку експерта № 839-К не відноситься до вогнепальної зброї, а є 4 мм дев'ятизарядним револьвером, призначеним для тренувальної стрільби, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 09 березня 2017 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує, що він здійснив постріл у протилежний бік від потерпілої, а тому не міг завдати їй тілесні ушкодження. Вважає, що судом безпідставно взято до уваги одні докази й відхилені інші. Не погоджується із рішенням апеляційного суду, оскільки, на його думку, вирок безпідставно залишено без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О. П. вважала, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень не визнав, але його вина підтверджується показаннями потерпілої, яка в судовому засіданні в своїх показаннях зазначала, що її брат ОСОБА_1 здійснив в неї два пострілиіз револьвера, спричинивши їй тілесні ушкодження. Показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що він чув два постріли, після яких ОСОБА_1 відразу сховав у кишеню револьвер, який перед цим знаходився в його правій руці, а у потерпілої ОСОБА_2 на нозі були пошкодження.

Окрім того, свідок ОСОБА_4 у своїх показаннях зазначала, що її онука ОСОБА_2 кричала, що її поранив брат, та вона бачила на її нозі рану, з якої текла кров.

Ставити ці показання під сумнів, підстав немає, отже суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку, оскільки вони є незмінними та послідовними.

Окрім того, показання потерпілої та свідків узгоджувалися з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема, з актом судово-медичного дослідження № 578 від 28.05.2015 року та висновком експерта № 708 від 19.05.2016 року та іншими наведеними у судовому рішенні доказами, яким судом дана належна оцінка.

Характер умисних дій засудженого та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілій свідчать, що умислом ОСОБА_1 охоплювалося спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 винний у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши провадження за апеляційною скаргою засудженого, належним чином перевірив викладені в ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, та визнав їх необґрунтованими. Свої висновки із цих питань суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

у х в а л и в:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.