759/17997/15-к Про умисне вбивство - 07.06.2018 Прийняття

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у с. Стара Рутв'янка Житомирської області, проживає у АДРЕСА_1, раніше судимого Коростенським районним судом Житомирської області 18 січня 2008 року за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 9 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 29 вересня 2015 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

Судом вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 протягом вечора 27 вересня 2015 року поблизу станції метро "Святошин" у м. Києві вживав спиртні напої разом із раніше незнайомою ОСОБА_3. В ході спільного вживання алкогольних напоїв поряд із залізницею в районі гаражного кооперативу на вул. В. Степанчика, 2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник побутовий конфлікт, під час якого, будучи обуреним поведінкою жінки, ОСОБА_2, діючи за раптово виниклим умислом на позбавлення її життя, дістав з кишені ніж та завдав їй численні удари в голову та шию. Внаслідок чого, завдав по одному проникаючому колото-різаному пораненню голови та шиї, пошкодив їй головний та спинний мозок, внаслідок яких протягом короткого проміжку часу настала смерть потерпілої. Також ОСОБА_2 наніс їй п'ять непроникаючих колото-різаних поранень та одну різану рану шиї, чим заподіяв легких тілесних ушкоджень, які не перебувають у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2016 року вирок суду першої інстанції скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито за невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаністю можливості їх отримати.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 без всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин злочину. Зазначає, що усупереч вимогам ст. 94 КПК апеляційний суд, не дав усім доказам належної оцінки, своїх висновків належним чином не умотивував, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 370 КПК. Вказує на те, що апеляційний суд не дав оцінки висновкам імунологічної експертизи щодо локалізації плям крові, характеру та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілої та наявності і приналежності плям крові на ножі, який вилучено в обвинуваченого.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Гончаров М.С. просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу прокурора та скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від захисника Гончарова М.С., який проситьзалишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши всіх учасників провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту статей 370, 404 КПК випливає, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, в тому числі за необхідності і шляхом дослідження доказів. Крім того, з огляду на закріплену в ст. 7 цього Кодексу засаду змагальності вказаний суд має перевірити всі аргументи, наведені стороною обвинувачення під час апеляційного провадження, й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

За правилами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Отже, у випадку незгоди апеляційного суду зі змістом певних доказів їх перевірка та оцінка здійснюються з урахуванням засади, закріпленої в цій статті.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення; при скасуванні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Проте у цьому кримінальному провадженні згаданих вимог закону апеляційним судом належно не виконано.

Як убачається з матеріалів провадження, захисник Поповська Т.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій виклала доводи щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і стверджувала про те, що оцінюючи досліджені в судовому засіданні висновки експертів-імунологів, суд зробив припущення щодо обставин провадження. Також, не була проведена відповідна експертиза для з'ясування питання про те, чи могли бути спричинені потерпілій тілесні ушкодження ножем, вилученим у ОСОБА_2 Зазначала, що під час проведення експертизи - висновок експерта № 283/ц від 20 жовтня 2015 року, не ставилося питання належності клітин плаского епітелію та ядра клітин зовнішньої кореневої піхви волосся особи жіночої генетичної статі співмешканці засудженого ОСОБА_5, яка проживала з ним на момент вбивства. У зв'язку з цим просила апеляційний суд скасувати обвинувальний вирок. Натомість прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, вважав доводи, наведені у скарзі захисника, безпідставними.

Апеляційний суд, розглянувши справу, задовольнив апеляційну скаргу захисника ПоповськоїТ.В., скасував вирок суду першої інстанції і закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаністю можливості їх отримати.

Проте, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про невстановленість достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаністю можливості їх отримати є передчасним, оскільки суд не вичерпав всі можливості їх отримання.

Так, погодившись із доводами захисника, апеляційний суд не з'ясував їх суті доводів, усупереч положенням статей 23, 94, 404, 405 КПК безпосередньо не дослідив доказів, покладених в основу обвинувального вироку, хоча висновки експертів і визнано неповними та необґрунтованими, суд не вжив необхідних заходів для допиту експертів, які проводили вказані експертизи для роз'яснення висновків та дослідження таких свідчень, і не вичерпав всіх можливостей отримання достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, дійшов передчасного висновку про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Крім того, в порушення приписів ст. 419 КПК суд не навів переконливих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали. Так, в ухвалі не міститься жодних аргументів на спростування висловленої під час апеляційного провадження позиції сторони обвинувачення щодо законності вироку та неприйнятності наведених тверджень захисником Поповською Т.В.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний перегляд кримінального провадження всупереч, вимогам ст. 410 КПК, відбувся неповно. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК і її не можна визнати законною, обґрунтованою й вмотивованою. Зазначене рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, оскаржену ухвалу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, необхідно скасуватиі призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при новому апеляційному розгляді у разі прийняття рішення судом апеляційної інстанції про необхідність дослідження доказів, при наявності достатніх підстав вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності, суд, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК, має право своєю ухвалою доручити проведення експертиз незалежно від наявності клопотань.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника Поповської Т.В., крім того, перевірити інші доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, дати на все вичерпну відповідь і ухвалити справедливе рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.