Постанова
Іменем України
07 червня 2018 року
м. Київ
справа № 755/18950/15-к
провадження № 51-932км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Буланова О.П.,
прокурора Ковальчука О.С.,
захисника ГавришІ.А.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ГавришІ.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та проживає у м. Києві, несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 70 КК ОСОБА_2визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн.
Судом вирішено долю речових доказів.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_4 судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Згідно з вироком, 05 серпня 2015 року приблизно о 14 годині 40 хвилин начальник ВОГП Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3, дільничний інспектор Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 під час несення служби по охорон і громадського порядку за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 5, що на території Дніпровського району м. Києва, та старшим оперуповноважений з ОВС відділу по боротьбі з незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ оперативного управляння Державної фіскальної служби в м. Києві ОСОБА_6, який був залучений для супроводження та надання допомоги працівникам оперативного управління та слідчих відділів Державної фіскальної служби в м. Києві, які проводили слідчі дії за вказаною адресою, неодноразово робили зауваження з метою припинення неправомірних дій групи людей у кількості 15-20 чоловік, які були агресивно налаштовані та заважали проведенню слідчих дій, серед яких був ОСОБА_4 та ОСОБА_2, дії яких були спрямовані на порушення громадського порядку. На зроблені зауваження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали реагувати неадекватно, виражатись нецензурною лайкою в бік працівників міліції та працівників інших правоохоронних органів відкрито відмовилися виконати законні вимоги працівників правоохоронних органів в особі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продовжуючи свої дії та ігноруючи зауваження працівників міліції, почали вчиняти активний фізичний опір, який був спрямований на уникнення їх затримання. При спробі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на той час перебували при виконанні службових обов'язків, застосувати відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 засоби фізичного впливу, останні, діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, продовжили вчиняти активний фізичний опір, який супроводжувався висловлюванням нецензурної лексики, чим порушили діяльність працівників правоохоронних органів, в особі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Крім того, 05 серпня 2015 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, ОСОБА_2, реалізуючи свої злочині дії у вигляді опору ОСОБА_6, та усвідомлюючи, що останній є працівником правоохоронного органу і перебуває під час виконання службових обов'язків, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, порушуючи діяльність працівника правоохоронного органу, в особі ОСОБА_6, посягаючи на його здоров'я, свідомо допускаючи наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, застосовуючи газовий балончик спрямував струю газу в обличчя оперативному працівникові ОСОБА_6, чим спричинили останньому легкі тілесне ушкодження.
В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжуючи свої злочині дії у вигляді опору ОСОБА_3 та усвідомлюючи, що останній є працівником правоохоронного органу та перебуває під час виконання службових обов'язків, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, порушуючи діяльність працівника правоохоронного органу, в особі ОСОБА_3, посягаючи на його здоров'я, свідомо допускаючи наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, умисно послідовно почали наносити численні удари кулаками рук та ногами по різним частинам тіла останнього, чим спричинили ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 покарання змінено та пом'якшено ОСОБА_4 покарання, призначене за ч. 2 ст. 345 КК, до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_4 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Гавриш І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник, посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються лише на недопустимих доказах, які зібрані з порушенням вимог закону. Стверджує, що були всі підстави для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, оскільки не було доведено наявність в його діях складу злочину. Вказує, що ОСОБА_2 опір працівникам міліції не чинив, потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження не наносив, газовий балончик не застосовував. Вважає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях та неправдивих показах потерпілих і свідків, а також недостовірному висновку експерта. Зазначає, що апеляційним судом в порушення ч. 3 ст. 404 КПК не було повторно досліджено обставини, встановлені під час кримінального провадження. Також, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 23, 1167 ЦК під час вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 Вказує, на порушення апеляційним судом п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та його захисник Гавриш І.А. підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Гавриш І.А. - без задоволення, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши всіх учасників провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника Гавриш І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.
Таким чином, фактичні обставини кримінального провадження, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, чим, зокрема, обґрунтовується касаційна скарга захисника Гавриш І.А. у цьому провадженні, були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду у касаційному порядку відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК не підлягають.
Твердження захисника Гавриш І.А. про недоведеність та невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК, є безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи захисника Гавриш І.А. про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.
Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував, зокрема: показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про обставини конфлікту, під час якого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 чинили опір працівникам правоохоронних органів при виконанні ними своїх службових обов'язків та під час сутички нанесли їм легких тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_6 засуджений ОСОБА_2 бризнув в обличчя сльозоточивим газом; показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були учасниками подій та підтвердили покази потерпілих, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нанесли останнім тілесні ушкодження; показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, про те, що ОСОБА_2 бризнув потерпілому ОСОБА_6 чимось в обличчя.
Крім того, свій висновок суд першої інстанції обґрунтував об'єктивними доказами, а саме: відеозаписами з нагрудних відео-реєстраторів патрульної служби поліції, які підтвердили нанесення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ударів потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_5; даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 05 серпня 2015 року; даними висновку експерта № 2241 про те, що у потерпілого ОСОБА_3 було виявлено легкі тілесні ушкодження, які могли утворитись від дії тупих предметів; даними консультативних висновків № 481/3115 та № 481 від 05 серпня 2015 року та висновку експерта № 1653/Е, що у потерпілого ОСОБА_6 було виявлено легкі тілесні ушкодження, у вигляді хімічного опіку рогівки та кон'юктиви I ступеню обох очей; показаннями експерта ОСОБА_12, який підтвердив результати експертизи; та іншими доказами наведеними у вироку.
Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в їх сукупності достатніми, суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував дії останнього за
ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок суду першої інстанції апеляції, на кожний з доводів, що в ній міститься, дав належну відповідь.
Крім того, аналогічні за змістом доводи касаційної скарги захисника Гавриш І.А., були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними. Свій висновок щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Що стосується посилань захисника Гавриш І.А. на порушення апеляційним судом вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано оголошення повного тексту ухвали апеляційного суду, то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, а також такі дії не суперечать вимогам ч. 4 ст. 107 КПК.
Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні вирішено відповідно до положень ст. 128 КПК.
Під час касаційного розгляду провадження підстав для задоволення касаційної скарги захисника ГавришІ.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 встановлено не було.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у матеріалах провадження також не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга захисника Гавриш І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ГавришІ.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.Ю. Кишакевич В.І. Остапук В.В. Щепоткіна