Постанова

Іменем України

7 червня 2018 року

м. Київ

справа № 583/2424/16-к

провадження № 51-2038км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,

прокурора Міщенко Т. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 2 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200060000618, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК .

Постановлено стягнути з ОСОБА_1: на користь управління фінансів Охтирської міської ради - 3596,58 грн, у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої; на користь ОСОБА_2 - 45000 грн та 6089,72 грн, у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 липня 2015 року близько 07:35. керуючи мотоциклом "Патріот Мото" (державний номерний знак НОМЕР_1), рухаючись по вул. Менжинського в м. Охтирці в напрямку її перетинання з вул. Гоголя, у районі розташування будинку № 52 на вул. і Менжинського, всупереч вимогам пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), під час виконання маневру випередження велосипеда під керуванням потерпілої ОСОБА_3, який рухався попереду нього у попутному напрямку, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, створивши небезпеку для дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на велосипедистку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 2 лютого 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у цьому суді у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд при проведенні судового засідання потерпілої ОСОБА_2 безпосередньо не допитував і не з'ясовував її думки щодо призначення ОСОБА_1 покарання, обмежившись оголошенням у судовому засіданні її думки, висловленої в телефонному режимі, що суперечить вимогам КПК (4651-17) . Прокурор стверджує, що всупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора щодо безпідставного врахування судом першої інстанції як обставини, що пом'якшує покарання, щирого каяття засудженого та встановлення підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. На думку прокурора, призначене судом додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік є занадто м'яким і не відповідає характеру порушення ПДР (1306-2001-п) та тяжкості злочину та заподіяним унаслідок його вчинення наслідкам.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, який брав участь у судовому засіданні, не підтримав касаційну скаргу, просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Інших учасників судового провадження було належним чином поінформовано про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Верховного Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення через м'якість, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому при виборі заходу примусу мають значення і повинні враховуватися ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ст. 75 КК в разі, якщо суд, крім як у випадках засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, наслідки, що настали у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, особу обвинуваченого, котрий працює, раніше не судимий, на обліку у наркологічному диспансерному відділенні не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання. Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого, суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, а обставин, що обтяжують покарання, судом не встановив.

Урахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, зваживши на обставини вчиненого злочину, в саме те, що вчиненню ОСОБА_1 злочину сприяла і поведінка самої потерпілої, котра порушила п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) , що перебувають у причинному зв'язку з ДТП, та що підсудний вчинив указаний злочин із необережності, після скоєння ДТП надав допомогу потерпілій, а також урахувавши дані про особу засудженого, який має молодий вік, є одруженим та його дружина вагітна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік із застосуванням ст. 75 КК та звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у межах, установлених ст. 404 КПК, погодився з висновками суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання з подальшим звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК. З такими висновками судів про застосування стосовно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів, які би спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині призначеного покарання, а також свідчили би про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що були би підставою для скасування судового рішення, при розгляді кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 2 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк ' 'br'