357/12639/16-к Про повторне, умисне, з корисливих мотивів, таємне викрадення пляшок коньяку із зали супермаркету, скоєне шляхом вільного доступу до прилавку - 07.06.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016110030005142, за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз, за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05березня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 25 листопада 2015 року звільненого по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, 08 жовтня 2016 року, близько 17:00 години, перебуваючи у торгівельному залі магазину ТОВ "АТБ-Маркет "Продукти 938", що розташований по вул. Павліченка, 27 в м. Біла Церква, Київської області, повторно, умисно, з корисливих мотивів, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу викрав 4 пляшки коньяку марки "Шустов ординарний 5 зірок", чим завдав ТОВ "АТБ-Маркет" шкоди на загальну суму 313,32 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, через м'якість, просить скасувати постановлені відносно ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, не мотивував своє рішення про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, не врахував та не надав належної оцінки усім обставинам, що характеризують особу засудженого. Зокрема того, що ОСОБА_1 не працює, неодружений, неодноразово судимий, має стійку схильність до вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі та знову вчинив новий умисний злочин, обтяжуючу обставину - рецедив злочину. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України та м'якості призначеного покарання, і при цьому, не навів у своєму рішенні підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують його.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Твердження прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, через м'якість, та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України безпідставні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд дотримався положень статей 50, 65 КК України, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою останнього засуджено, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 цього Кодексу, що, на думку суду, є співмірним протиправним діянням, достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Судом враховано ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченого та конкретні обставини кримінального правопорушення. Зокрема, те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно, є людиною молодого віку. Відповідно до ст. 66 КК України, суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття та повне відшкодування потерпілому завданої шкоди. Крім того, урахував обставину, що обтяжує покарання - рецедив злочину.

З урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку засудженого після постановлення судових рішень, який протягом усього часу (більше одного року) виконував покладені на нього судом обов'язки, до відповідальності не притягувався, інших злочинів не вчиняв, чим фактично досягнута мета покарання, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.

Апеляційний суд у межах своїх повноважень, у порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув в повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, дійшов висновку про їх безпідставність і погодився з видом та розміром покарання, призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовано. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині призначеного покарання, а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, про що також йдеться у касаційній скарзі прокурора, при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено, а відтак підстави для її задоволення відсутні.