Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 226/878/16-к

провадження № 51-2064 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондаренко С.В.,

прокурора Вергізової Л.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016050490000134 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Авдіївки Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Димитровського міського суду Донецької області від 05 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року задоволено апеляційну скаргу прокурора. Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 31 січня 2016 року у вечірній час доби, точного часу не встановлено, разом з особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито через малозначність, поблизу будинку № 10 по вул. Примакова у м. Покровську (Красноармійську) Донецької області побачивши автомобіль - мікроавтобус, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, надали допомогу невстановленим особам, які перебували у салоні вказаного автомобіля. В якості подяки ці особи дозволили ОСОБА_1 взяти будь-яке майно зі свого автомобілю. Останній незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, придбав шляхом одержання у подарунок бойові припаси, що були в автомобілі, а саме: дві реактивні протитанкові гранати РПГ - 22, шість гранат РКГ - 3ЕМ, сімнадцять ручних гранат Ф-1, тисячу вісімдесят патронів калібру 5,45 мм та чотириста сорок патронів калібру 7,62 мм. Зазначені бойові припаси за допомогою автомобіля перевіз до будинку АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_2 та у той же день вирив яму у ґрунті, у яку поклав ці бойові припаси й у подальшому незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, зберігав у вказаному місці для власних потреб до 12.02.2016року.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити постановлений відносно нього вирок апеляційного суду та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Засуджений зазначає, що суд не взяв до уваги того факту, що він не мав наміру використовувати боєприпаси, а висновки апеляційного суду про неможливість його виправлення без реального відбування покарання у виді позбавлення волі нічим не обґрунтовані.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість призначення апеляційним судом покарання у виді реального позбавлення волі та про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є безпідставними.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення має бути умотивовано у вироку.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, при виборі заходу примусу та порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував дані про особу засудженого та усі інші обставини, які відповідно до положень КК України (2341-14) , у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Так, мотивуючи призначення покарання ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що засуджений уперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, проте характеризувався позитивно за місцем останнього навчання, вину у скоєному визнав та щиро розкаявся, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Також суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, ступінь його суспільної небезпечності та конкретні обставини скоєного і дійшов умотивованого висновку про неможливість виправлення винного без реального відбування призначеного йому покарання.

Разом із тим, апеляційний суд урахував молодий вік засудженого, його щире каяття та призначив ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивоване у вироку. Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, засадам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів.

Посилання у касаційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_1 не мав наміру використовувати зазначені боєприпаси, не впливає на ступінь суспільної небезпечності зазначеного злочину та, відповідно, на вид і розмір призначеного покарання, оскільки об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, включає в себе відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Для встановлення суб'єктивної сторони складу зазначеного злочину не має значення, чи мала особа намір використовувати зазначені боєприпаси або зброю. За таких обставин посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього умислу в подальшому використовувати ці боєприпаси не є підставою для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Інших обґрунтованих доводів щодо суворості призначеного покарання касаційна скарга засудженого не містить.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає. У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В.Білик С.І.Кравченко О.П.Ємець