Постанова Іменем України
06 червня 2018 р.
м. Київ
справа № 450/1850/15-к
провадження № 51-2309км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів: Голубицького С.С., Стороженка С.О., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Хейлик Н.М.
розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140270001386, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Макунів Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_3, зареєстрованого у АДРЕСА_1) громадянина України, раніше не судимого,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя АДРЕСА_4), громадянина України, раніше не судимого,
кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 березня 2016 року:
ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;
ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути:
зі ОСОБА_2 245 грн процесуальних витрат, а також на користь потерпілого ОСОБА_1 2850 грн на відшкодування майнової шкоди і 6000 грн на відшкодування моральної шкоди.
з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 3000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2016 року вирок відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд провадження у цій частині в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції. В решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що він 01 жовтня 2014 року приблизно о 20.00 год., з будинку № АДРЕСА_5, таємно викрав майно ОСОБА_1 на загальну суму 2850 грн.
Крім цього, 02 жовтня 2014 року приблизно о 13.00 год, ОСОБА_2 повторно, та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, з вищезазначеного будинку таємно викрали майно ОСОБА_1 на загальну суму 6091,80 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування судових рішень відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам винних внаслідок м'якості, безпідставне звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що місцевий суд необгрунтовано відхилив його клопотання про витребування доказів, які мали бути враховані при призначенні покарання засудженим. Вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вважає, що місцевий суд прийняв необгрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову, а апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про необхідність скасування вироку в цій частині з направленням провадження на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, оскільки, на думку потерпілого, позов має розглядатися одночасно із кримінальним провадженням. Вказує, що висновки суду стосовно вартості викраденого майна не підтверджуються матеріалами провадження. Зазначає, що не був повідомлений про час судового засідання у якому був постановлений вирок. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати та безпідставно вказав, що суд першої інстанції 11 березня 2016 року не відкладав розгляд справи, а вийшов до нарадчої кімнати, де перебував до ухвалення вироку 14 березня 2016 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні ппрокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги потерпілого та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Статтею 424 КПК України передбачено судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. За змістом ч. 2 цієї норми ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд провадження у цій частині в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції. Таким чином доводи потерпілого про незаконність рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та необгрунтованості рішення суду апеляційної інстанції, яким вирок в цій частині скасовано із призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства, не можуть бути перевірені в касаційному порядку, оскільки названі судові рішення в цій частині не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про м'якість призначеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання, а також про те, що суд першої інстанції необгрунтовано урахував позитивні характеристики і щире каяття засуджених при обранні їм покарання аналогічні доводам його апеляційної скарги, вони були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх необгрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Свої висновки про те, що призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, апеляційний суд мотивував належним чином.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги, що, обираючи покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд урахував тяжкість злочину, за який їх засуджено, особу кожного з засуджених, конкретні обставини, які впливають на покарання, зокрема, те, що засуджені щиро розкаялись, визнали свою вину та активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризуються, є такими, що не мають судимостей, обидва мають на утриманні малолітніх дітей.Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про необхідність обрання засудженим покарання у виді позбавлення волі в розмірі, що, на переконання колегії суддів, є співрозмірним вчиненому ними.
Призначене засудженим покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належно вмотивоване судом. З висновком суду про можливість виправлення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства погоджується і суд касаційної інстанції.
Вказівки потерпілого про те, що висновки суду стосовно вартості викраденого майна не підтверджуються матеріалами провадження, аналогічні доводам його апеляційної скарги, перевіривши які суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що жодних документів, котрі б могли ідентифікувати це майно для визначення можливої його вартості суду не надано, а відсутність цього майна не дозволяє, з врахуванням його зношеності та працездатності, встановити таку вартість шляхом проведення товарознавчої експертизи. Також суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав, що у даному провадженні розмір шкоди не впливає на правову оцінку дій обвинувачених.
Посилання потерпілого ОСОБА_1 на порушення його процесуальних прав, що полягали у тому, що він не був повідомлений про час судового засідання, у якому був постановлений вирок, є необгрунтованими. Так, з матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілий повідомлений про призначення розгляду кримінального провадження на 11 березня 2016 року, про що свідчить його власноручний підпис, однак цього дня він не з'явився в судове засідання. Суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, повернувшись з якої 14 березня 2016 року, оголосив прийняте судове рішення. Доводи потерпілого про те, що 11 березня 2016 року суд не виходив до нарадчої кімнати, а лише переніс розгляд провадження на 14 березня 2016 року, спростовуються даними журналу судового засідання, з якого видно, що суд здійснив вихід до нарадчої кімнати для ухвалення вироку 11 березня 2016 року о 16:00:37, а 14 березня 2016 року о 09:02:13 проголосив вирок та закрив судове засідання.
Зважаючи на час видалення суду до нарадчої кімнати та повернення з неї, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість висновку апеляційного суду про те, що судом першої інстанції не було допущено порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки рішення, які були ухвалені судом в ті дні, коли суд знаходився у нарадчій кімнаті, були ухвалені 11 березня 2016 року до виходу суду до нарадчої кімнати і 14 березня 2016 року - після повернення з нарадчої кімнати та оголошення вироку у даному кримінальному провадженні.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційної скарги потерпілого та постановив рішення з наведенням докладних підстав його прийняття. Апеляційний суд належним чином мотивував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Скасовуючи вирок суду першої інстанції тільки у частині цивільного позову, апеляційний суд правильно призначив новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на обгрунтованість судових рішень у даному кримінальному провадженні, судами першої та апеляційної інстанції допущено не було.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та 3 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Шевченко С.С. Голубицький С.О. Стороженко ' 'br'