Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 811/1444/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велта Трейдінг" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велта Трейдінг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Велта Трейдінг") звернулось до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач, Маловисківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 березня 2014 року № 0000272200.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 07 квітня 2015 року винесено постанову, якою постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року скасовано, а позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року і залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем в період з 19 по 27 листопада 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у сумі 2788324 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за вересень 2013 року (податкова декларація з ПДВ від 21 жовтня 2013 року №9066627051).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 04 грудня 2013 року №45/2210/37942409, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 200.4 та 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 2788324 грн.

В ході проведення звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року, із даними первинних документів (доданих до матеріалів справи), що підтверджують факт оплати позивачем товарів встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року виникло внаслідок повернення позивачем попередньої оплати ТОВ ВКФ "Велта", тобто за рахунок коригування податкового зобов'язання.

На підставі акта перевірки відповідачем 17 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0004192210, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2788324 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року виникло внаслідок повернення позивачем контрагенту - ТОВ ВКФ "Велта" попередньої оплати, тобто за рахунок коригування податкового зобов'язання, а не за рахунок фактично сплаченої суми податку отримувачем товарів (ТОВ "Велта Трейдінг") постачальникам таких товарів, що є порушенням пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи встановлено, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (2755-17) .

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України (2755-17) ). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено судами, між позивачем (на час укладання договору ТОВ "Торговий дім "Титан 2011" (продавець) та ТОВ "Велта" (покупець) 11 березня 2013 року укладений договір постачання №11/03-2-13, згідно з яким позивач отримав попередню оплату за дизельне пальне (далі - товар) протягом березня - вересня 2013 року.

У зв'язку з отриманням грошових коштів, позивач збільшив суму податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні періоди.

З огляду на невиконання договірних зобов'язань, позивач повернув попередню оплату за дизельне паливо та відкоригував суму податкових зобов'язань за липень - вересень 2013 року.

Так, у жовтні 2013 року позивачем до податкового органу подано декларацію з ПДВ за вересень 2013 року №9066627051, в якій у рядку 23.1 сума бюджетного відшкодування ПДВ, сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за серпень 2013 року - 2788324 грн.

Вказана сума була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування на свій рахунок.

Відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до вказаної податкової декларації з ПДВ підставою для коригування податкових зобов'язань з ПДВ вказано "повернення передоплати за товар" в сумі 17803465 грн., у тому числі сума ПДВ 2967244 грн. відповідно до платіжних доручень: № 9 від 01 серпня 2013 року на суму 7439865,00 грн. в т.ч.: ПДВ - 1239978,00 грн.; № 16 від 12 серпня 2013 року на суму - 3150000,00 грн. в т.ч.: ПДВ - 525000,00 грн.; № 18 від 20 серпня 2013 року на суму - 30000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5000,00 грн.; № 24 від 30 серпня 2013 року на суму - 7183600,00 грн., в т. ч.: ПДВ - 1197267,67 грн.

Повернення коштів знайшло своє відображення в Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) (від 19 вересня 2013 року №9058804611).

Перелічені обставини також знайшли відображення в розділі 3 акта перевірки. Крім того в акті перевірки відсутні жодні зауваження з приводу правомірності формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за період, що підлягав перевірці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявленої до відшкодування, оскільки проведення корегування податкових зобов'язань не свідчить про помилковість проведеного платником податків розрахунку суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі №811/1444/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.