Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Цигана Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Ікавого М.Р. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000773, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Брянська Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та позбавлено права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 серпня 2016 року о 21:17, керуючи автопоїздом у складі сідельного тягача марки "МАН" (д.н.з. РФ НОМЕР_2) із напівпричепом "Schwarzmuleer" (д.н.з. РФ НОМЕР_3 та рухаючись автомобільною дорогою Київ - Чоп у напрямку м. Чоп, під час проїзду в районі с. Дуліби Стрийського району Львівської області, порушив вимоги Параграфу 1 пунктів1.2, 1.5; параграфу 2 пункту 2.3 підпунктів б), д); параграфа 12 пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункта "б" та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 додатка 2 Правил дорожнього руху, та, виїхавши на смугу зустрічного руху, створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення із автомобілем "BMW" (д.н.з. НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_4

Унаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вказаних правил безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_4 отримав ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки, що супроводжувалась розривом серця з подальшою внутрішньою кровотечею, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та призвело до настання смерті останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити й на підставі статті 69 КК призначити його підзахисному покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням статті 75 КК звільнити останнього від відбування призначеного покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Мотиви суду

Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги захисника, він не оспорює та не заперечує подію кримінального правопорушення, доведеність вини його підзахисного та правильність кваліфікації дій останнього за частиною 2 статті 286 КК.

При цьому захисник порушує питання про застосування статті 69 КК при призначенні покарання та звільнення його підзахисного від відбування такого покарання на підставі статті 75 КК.

Однак такі доводи касаційної скарги захисника колегія суддів вважає безпідставними з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, ураховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше не судимий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також зважив на обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Таке покарання, на переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим унаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника та потерпілих на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи, які є аналогічними доводам поданої касаційної скарги захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування.

При прийнятті відповідного рішення апеляційний суд також зважив, що ОСОБА_1 призначено покарання в межах санкції статті за якою кваліфіковано правопорушення у виді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Переконливих доводів, які би спростовували висновки місцевого й апеляційного судів у частині призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, захисник у касаційній скарзі не навів.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII (2147а-19) , Суд

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.