264/7936/15-к Про визнання особи невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдання останнього за недоведеністю скоєння ним злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 366 КК України - 02.05.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора,який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року в кримінальному провадженні № 42015051000000023за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Маріуполь Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За обвинувальним актом ОСОБА_1, який на підставі наказу № 3-К від 14 травня 2010 року працював директором ПП "Азовлайн" та відповідно до п.п.4.5, 4.6 статуту вказаного підприємства виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, тобто був службовою особою, обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за таких обставин.

У вересні 2014 року ОСОБА_1, дізнавшись про те, що Департамент розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради планує виконувати роботи з капітального ремонту покрівлі лікувального корпусу КЗ "Маріупольська міська лікарня №1", розташованого за адресою вул. Бодрова, 2 в м. Маріуполі, вирішив укласти договір підряду на вказані роботи.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 звернувся до свого знайомого ОСОБА_3, зареєстрованого фізичною особою - підприємцем, з проханням з'ясувати реальну вартість будівельних матеріалів, котрі необхідні для виконання робіт з ремонту покрівлі лікувального корпусу Маріупольської міської лікарні №1, у тому числі металевого профнастила, який необхідний для вказаних цілей.

Виконуючи прохання ОСОБА_1, ОСОБА_3 у період часу з вересня по жовтень 2014 року звернувся до торгівельних організацій та виробників, у тому числі металевого профнастила, та встановив, що профнастил можливо придбати у ФОП ОСОБА_4, вартість якого складатиме 96 грн за 1 м. кв.

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що реальна вартість металевого профнастила складає 96 грн за 1 м. кв., вирішив з метою незаконного обґрунтування завищеної вартості металевого профнастила долучити до злочинної схеми ФОП ОСОБА_3, який нібито здійснить поставку будівельних матеріалів та профнастила до лікувального корпусу Маріупольської міської лікарні №1.

З цією метою ОСОБА_3 уклав договір поставки №12/1 від 03 листопада 2014 року будівельних матеріалів та профнастила з ФОП ОСОБА_4, з обов'язковою умовою доставки до місця ремонту покрівлі лікувального корпусу Маріупольської міської лікарні №1 за адресою вул. Бодрова 2 в Іллічівському районі м. Маріуполя.

В той же день ОСОБА_1 уклав фіктивний договір поставки №12 між ПП "Азовлайн" та ФОП ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 повинен здійснити поставку до Маріупольської міської лікарні №1 металевого профнастила вартістю 145 грн за 1 м. кв.

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 склав локальний кошторис за формою №1, в якому вказав недостовірні відомості щодо вартості металевого профнастила (145 грн за 1 кв. м.), та надав його в Департамент розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради для обґрунтування своїх завищених витрат при проведенні ремонту.

Після цього ОСОБА_1 підготував необхідні неправдиві документи про вартість металевого профнастила та заключив 21 листопада 2014 року договір підряду № 780 на виконання капітального ремонту покрівлі лікувального корпусу КЗ "Маріупольська міська лікарня №1" за адресою вул. Бодрова, 2 в м. Маріуполі на суму 438226,32 грн без ПДВ.

У період з листопада по грудень 2014 року ОСОБА_4 поставив необхідний матеріал, у тому числі профнастил, згідно договору поставки №12/1 від 03 листопада 2014 року за ціною 96 грн за 1 м. кв. до лікувального корпусу КЗ "Маріупольська міська лікарня №1" за адресою вул. Бодрова, 2 в м. Маріуполі, а ПП "Азовлайн" виконало підрядні роботи, після чого 24 грудня 2014 року ОСОБА_1 підготував акт приймання виконаних робіт №25/24/12 за грудень 2014 року та підписав вказаний акт, де відобразив неправдиві відомості щодо вартості закупівлі металевого профнастила, вказавши його ціну по 145 грн за 1 м. кв. та остаточну суму виконаних робіт 438226,32 грн.

На підставі неправдивих відомостей Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Азовлайн" загальну суму договору підряду 438226,32 грн, з яких 74345 грн перераховані необґрунтовано та надлишково, тобто заволодів вказаними коштами, що завдало шкоду державним інтересам.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Вимоги поданої касаційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що місцевий суд не правильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки, дійшовши до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, ухвалив вирок про виправдування особи з підстав недоведеності вчинення ним злочину. Також прокурор вказує про порушення порядку розгляду клопотань та неповноту судового розгляду. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 404 КПК України, яка регламентує порядок дослідження доказів. Стверджує про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні деякі журнали судових засідань та технічні записи фіксування судових процесів. Вказує про те, що у резолютивній частині вироку та ухвали не вказано строк і порядок набрання вироком та ухвалою законної сили. Крім того вказує на те, що в ухвалі апеляційного суду неправильно зазначено рік її

постановлення.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Сарбаш О. О. вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Прокурор Пономарьова М. С. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки, дійшовши до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, ухвалив вирок про виправдування особи з підстав недоведеності вчинення ним злочину, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення відповідно до ст. 413 КПК України, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Також, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону як підставу для скасування судових рішень прокурор вказує про порушення судом порядку розгляду клопотання та неповноту судового розгляду. Однак, неповнота судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а в касаційній скарзі не зазначено таких порушень розгляду клопотань, які потягли постановлення незаконного судового рішення.

Окрім того, з технічного запису судового засідання від 06 липня 2016 року та журналу судового засідання від 06 липня 2016 року (т. 4 а. к. п. 81-82) вбачається, що прокурор, заявивши місцевому суду клопотання, яке зазначає в касаційній скарзі, в подальшому відмовився від нього.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом ст. 404 КПК України, яка регламентує порядок дослідження доказів судом апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки прокурор після проведення допиту засудженого ОСОБА_1 та дослідження матеріалів не заперечував проти закінчення дослідження доказів та проведення судових дебатів. Одночасно є надуманими твердження прокурора про недотримання судом апеляційної інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки суд апеляційної інстанції не давав іншої оцінки тим доказам, які були враховані місцевим судом при ухваленні виправдувального вироку.

Посилання прокурора в касаційній скарзі на порушення фіксації судового засідання від 21 січня 2016 року і 07 вересня 2016 року та відсутності журналів судових засідань є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки в ці дні судові засідання не проводилися. Так, в матеріалах кримінального провадження наявні довідки секретаря судового засідання проте, що 21 січня 2016 року судове засідання не проводилося, оскільки суддя перебувала на лікарняному (т 4 а. к .п. 26), а 07 вересня 2016 року суддя приймала участь у розгляді іншого кримінального провадження ( т. 4 а. к. п. 87), при цьому диск з звукозаписом судового засідання, яке відбувалося 06 липня 2016 року, під час якого проводився допит експерта, відкривається та прослуховується належним чином.

Помилка суду апеляційної інстанції при вказівці року постановлення судового рішення та не зазначення судами строку і порядку набрання вироком та ухвалою законної силине є підставою для скасування судових рішень та може бути виправлена в порядку ст. 379 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень, в тому числі і тих, про які зазначив прокурор в своїй касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора,який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.