Верховний Суд
Постанова
Іменем України
|
19 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 523/14564/15-к
провадження № 51-893км18
|
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Ткачук Г.В.,
потерпілої
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника
(в режимі відеоконференції) Хрульової В.Б.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Хрульової В.Б. на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160330000828, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Одеси, жителя АДРЕСА_2, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5627,89 грн та 100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 09 серпня 2014 року близько 00:30, з метою заволодіння майном ОСОБА_4, підійшов до бокових дверей в будинок домоволодіння АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_4 Останній почув, що присутня стороння особа, відкрив двері та, побачивши засудженого, здійняв галас. У ОСОБА_3 раптово виник умисел на здійснення розбійного нападу й умисного вбивства потерпілого, для чого ОСОБА_4 схопив молоток, що знаходився біля дверей, завдав ним удар по голові ОСОБА_4, від якого той вправ на підлогу, а засуджений наніс ще 4 удари в голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер приблизно через 30 хвилин. Після цього ОСОБА_3 викрав із будинку ОСОБА_4 фотоапарат і системний блок комп'ютера загальною вартістю 1530 грн.
Апеляційний суд Одеської області залишив апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Поночовної Г.Б. без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Як зазначає захисник, ОСОБА_3 наносив удари потерпілому для того, щоб той перестав кричати, тобто не мав умислу на вбивство, у зв'язку з чим його дії підлягали кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК. Вилучений системний блок ніким не впізнано як такий, що викрадений у ОСОБА_4, а на жорсткому диску відсутня будь-яка інформація, що належить попередньому власнику. Вирок ґрунтується на показаннях обвинуваченого, наданих ним під час досудового розслідування внаслідок застосування психічного та фізичного тиску з боку працівників правоохоронних органів, що вказує на порушення ними вимог п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК, а протокол слідчого експерименту із ОСОБА_3 є недопустимим доказом, не відповідає вимогам ст. 104 КПК, оскільки не підписаний захисником. При винесенні вироку суд не врахував, що засуджений не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, раніше був студентом технікуму, позитивно характеризується, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілої.
У запереченні на касаційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_1 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор та потерпіла заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них.
Однак суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_3 цих вимог кримінального процесуального закону в повній мірі не дотримався.
Так, захисник ПоночовнаТ.Б. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність вироку місцевого суду, вказувала не недопустимість таких доказів, як заяви із зізнанням ОСОБА_3 та даних протоколу слідчого експерименту з останнім, на якому він давав показання, за версією сторони захисту, внаслідок застосування фізичного насильства та психологічного тиску з боку працівників міліції.
Апеляційний суд залишив поза увагою вищезазначені доводи сторони захисту, не перевірив їх та не дав відповідної оцінки.
Більш того, цей суд в ухвалі на підтвердження винуватості послався на заяву із зізнанням ОСОБА_3, при цьому не дав оцінки щодо допустимості або недопустимості цього доказу з огляду на положення пунктів 2-4 ч. 2 ст. 87, ч. 4 ст. 95 КПК.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження убачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_3 повідомив про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, внаслідок чого він змушений був себе оговорити. Для перевірки вказаних тверджень місцевий суд двічі направляв запити до прокуратури Одеської області з вимогою провести відповідну перевірку (т. 3 а.к.п. 36, 82).
В подальшому місцевий суд, не отримавши результати вказаної перевірки, 25 січня 2016 року постановив обвинувальний вирок і лише 03 лютого 2016 року до цього суду надійшов лист-відповідь прокуратури Одеської області від 27 січня 2016 року про відсутність підстав для проведення такої перевірки (т. 3 а.к.п. 100).
На ці порушення не звернув уваги апеляційний суд, не усунув їх та не забезпечив проведення відповідної перевірки вказаної заяви в установлений законом спосіб, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях в контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи "Вергельський проти України" та "Яременко проти України").
Між тим, за результатами такої перевірки, здійсненої шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування, по суті визначається допустимість такого доказу, як слідчий експеримент із ОСОБА_3, під час якого здобуті зокрема речові докази в цьому кримінальному провадженні (молоток, вилучений з громадського туалету, на який вказав ОСОБА_3, тощо).
За таких обставин рішення апеляційного суду як таке, що постановлене з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно ретельно перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту, зокрема і про застосування до ОСОБА_3 незаконних методів досудового розслідування, вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених доводів у порядку ст. 214 КПК з прийняттям відповідного процесуального рішення уповноваженим органом, після чого з додержанням вимог кримінального процесуального закону, ст. 62 Конституції України, Конвенції, практики Європейського суду з прав людини, ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином вмотивоване рішення.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19)
, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Хрульової В.Б. задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
|
Судді:
|
Т.В. Матієк
М.В. Мазур
С.В. Яковлєва
|