Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Сарницембуд" до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення суми, за касаційною скаргою Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, -

У січні 2014 року ТОВ "Сарницембуд" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055, стягнути з Державного бюджету України надміру сплачене ввізне мито у сумі 4355,79 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ "Сарницембуд" надміру сплачене ввізне мито у сумі 4355,79 грн.

У касаційній скарзі Рівненська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Сарницембуд", посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 05.09.2012 між ОАО "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) (продавець) та ТОВ "Сарницембуд" (Україна) (покупець) укладено контракт № 804/068, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012 № 2 та додаткової угоди від 30.07.2013 № 7, стала поставка товару: "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у мішках паперових 25 кг у кількості 3000 т загальною вартістю 258000 дол. США у строк до 31.12.2013, "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у мішках паперових 25 кг у кількості 8000 т загальною вартістю 692 дол. США у строк до 31.12.2013, "Портландцемент піщанистий марки ПЦ500Д0Н" розсипом у кількості 5000 т загальною вартістю 382000 дол. США у строк до 31.12.2013, на умовах DAP (INCOTERMS 2010) ст. Горинь.

На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортовано на митну територію України "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у кількості 63 тонни загальною вартістю 43557,85 грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 23.10.2013 №204020000.2013.013910, до якої додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.08.2011 № 204/2012/0000223; накладну УМВС від 21.10.2013 № 04372440; рахунок-фактуру (інвойс) від 21.10.2013 № 068/131; контракт від 05.09.2012 № 804/068; додаткові угоди від 28.12.2012 № 2, від 30.07.2013 № 7; договір надання послуг митного брокера від 09.09.2011 № 1; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 24 від 03.10.2013; сертифікат відповідності № UA1.090.0207402-13 від 16.09.2013; Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) № 1267-БІ від 31.07.2013; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3407100234 3581321 від 21.10.2013; акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою; документ про якість № 43703 від 21.10.2013; лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати № 29 від 23.10.2013; лист ОАО "Красносельскстройматериалы" № 16-2/6130 від 21.10.2013.

Інспектором митного поста "Сарни" Рівненської митниці Міндоходів відмовлено у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 № 204020000/2013/00055. У ній зазначено про недотримання декларантом вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, що затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 № 2735-III (2735-14) , яке полягало у невідповідності товару критеріям походження, закріпленим цими Правилами. Відомості, які містяться в акті експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61, не підтверджують критерій його походження "Д2523", зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 21.10.2013 № BYUA3407100234 3581321, в частині обов'язкового виконання мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, а саме, відсутні відомості про технологічні операції: "збагачення вугіллям" та "обрізання".

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055 суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30.07.2012 № 5193-VI (5193-17) далі - Договір).

Відповідно до частини 1 статті 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з частинами 1, 2, 6, 7 статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

В силу вимог частини 1, 3 статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини 1 статті 4 Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 (надалі - Правила).

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів "Д1905" у разі, якщо товар, був підданий достатній обробці (переробці), із вказівкою перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905.

Пунктом 9.1 розділу 9 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим п.5.1 цих Правил.

Таким чином, товар, імпортований на митну територію України може користуватися режимом вільної торгівлі у разі, коли декларантом для органу доходів і зборів подано сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав-учасниць Договору.

З метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі ТОВ "Сарницембуд" митному органу подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 21.10.2013 № BYUA3407100234 3581321, у пункті 9 якого вказано критерій походження "Д2523".

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Правил для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

Оскільки цемент включений до групи 25 товарів, зазначених у Переліку, то при визначенні країни походження такого товару застосовується критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у підпункті "б" пункту 2.4 розділу 2 Правил.

Зокрема, належність товару до групи 25 Переліку передбачає, що у разі його виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки/переробки; збагачення вугіллям, очищення, мелення твердих кристалів, обрізання, кальцинування (графа 3), такий товар набуває статусу країни походження за місцем виконання цих умов і операцій.

Пунктом 2.5 Примітки 2 до Переліку умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.

Згідно складеного Білоруською торгово-промисловою палатою акту експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61 відомості щодо здійснення операцій "збагачення вугіллям" та "обрізання" під час виготовлення Портландцементу піщанистого ПЦП 500 відсутні.

Судом вказано, що митним органом не було враховано ту обставину, що відповідно п. 2.1 Примітки 2 до Переліку умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.

Згідно з абзацом 7 пункту 1 розділу 1 Правил матеріалом іноземного походження є матеріал, що не походить з територій держав-учасниць Угоди, або матеріал, походження якого не встановлено.

Актом експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61, складеним Білоруською торгово-промисловою палатою, підтверджується, що для виготовлення Портландцементу піщанистого ПЦП 500 використовувались матеріали - крейда та пісок, з власних кар'єрів ОАО "Красносельскстройматериалы", внаслідок чого цим органом зроблено висновок, що даний товар відповідає вимогам для товарів групи 25 Переліку та критерію достатньої переробки, передбаченому Правилами.

За таких обставин судом вказано, що товар, імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки), що передбачений підпунктом "б" пункту 2.4 Розділу 2 Правил щодо виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце, а відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування положень пункту 2.5 Примітки 2 до Переліку під час відмови у митному оформленні даного товару.

За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку митного органу невідповідності поданого позивачем сертифіката форми СТ-1 вимогам Правил, зокрема, щодо відповідності товару критеріям походження, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК поняттям "митні платежі", з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) та Податкового кодексу України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (z1097-07) , цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита у сумі 4355,79 грн. - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ТОВ "Сарницембуд" до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита у сумі 4355,79 грн.

В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - залишити в силі.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.