Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 листопада 2009 року касаційну скаргу представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_1 – ОСОБА_2. на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2008 року,

постановою прокурора Рахівського району Закарпатської області від 20 лютого 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Згідно з указаною постановою у грудні 2003 року ОСОБА_3, не маючи наміру на обмін жилими приміщеннями, а бажаючи заволодіти майном, належним ОСОБА_1, шляхом обману подала до Рахівської міської ради Закарпатської області заяву про обмін квартири № 2 по АДРЕСА_1 у м. Рахів Закарпатської області, в якій вона проживала як наймач, на квартиру № 3 у тому ж будинку, наймачем якої була ОСОБА_1, а також заяву - згоду від імені останньої про те, що вона погоджується на обмін квартири, хоча ОСОБА_1 таку заяву не писала і свою згоду не давала. На підставі вказаних документів у квітні 2004 року працівниками Рахівської ВУЖКГ було внесено зміни до договору найму квартири № 3 по АДРЕСА_1 у м. Рахів, відповідно до яких наймачем указаної квартири стала ОСОБА_3, яка в подальшому приватизувала цю квартиру, де фактично проживала ОСОБА_1 та її малолітні діти. Також у користуванні ОСОБА_3 залишилася й квартира № 2 по АДРЕСА_1, у м. Рахів.

15 липня 2008 року Рахівський районний суд Закарпатської області, розглянувши скаргу ОСОБА_3 на цю постанову, скасував її та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2008 року апеляцію представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_1 – ОСОБА_4. залишено без задоволення, а постанову суду – без змін.

За змістом касаційної скарги представник особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_1 – ОСОБА_2., посилаючись на безпідставність скасування постанови про порушення кримінальної справи, просить зазначені судові рішення скасувати, а відповідні матеріали направити для проведення досудового слідства.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, просив скасувати судові рішення, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність приводів до порушення кримінальної справи не ґрунтуються на законі та матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

Як убачається з постанови, суд, не вдаючись в оцінку наявності підстав для порушення кримінальної справи, визнав відсутність приводів до цього і зазначив, що у постанові про порушення кримінальної справи прокурор послався, як на привід, на заяву ОСОБА_1, яка є комп’ютерним набором не підписаного звернення невідомого кола осіб, яке надійшло до Закарпатської облдержадміністрації.

Разом із тим, відповідно до ст. 236-8 КПК України суд наявність приводів до порушення кримінальної справи перевіряє з урахуванням матеріалів, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, а вона, як убачається з постанови, порушена прокурором унаслідок безпосереднього виявлення ним ознак злочину за матеріалами перевірки, зібраними у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законодавства України.

Окрім того, необґрунтованим є висновок суду про те, що заява ОСОБА_1, на яку також посилається прокурор у постанові про порушення кримінальної справи, як на привід для порушення кримінальної справи, є анонімною і невідомо кому адресована.

Так, у матеріалах, на підставі яких порушено кримінальну справу, міститься зазначена заява, а також конверт до неї, з якого убачається, що автором заяви та її відправником є ОСОБА_1, яка проживає за відповідною адресою, звернення адресоване Закарпатській облдержадміністрації.

Що ж стосується вказівки суду про відсутність даних про передачу звернення ОСОБА_1 із Закарпатської облдержадміністрації до прокуратури Рахівського району Закарпатської області, то вони є недоречними, оскільки в ході розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд мав об’єктивну можливість встановити механізм передачі вказаної заяви за належністю до органів прокуратури.

З огляду на таке висновок суду про відсутність передбачених ст. 94 КПК України приводів до порушення кримінальної справи суперечить вимогам закону.

Таким чином, постановлене за результатами розгляду скарги судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим воно, як і ухвала апеляційної інстанції, яка не звернула увагу на допущені місцевим судом порушення кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню.

Що ж стосується прохання представника ОСОБА_2. у касаційній скарзі про направлення відповідних матеріалів для проведення досудового слідства, то воно суперечить закону, оскільки відповідно до ст. 396 КПК України прийняття такого рішення у результаті касаційного розгляду справи не передбачено.

За таких обставин матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 підлягають направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_1 – ОСОБА_2. задовольнити частково.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2008 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд іншим суддею.