Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

секретаря

судового засідання: КовтюкаВ.В.,

розглянувшиу судовому засіданні ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року про направлення кримінального провадження № 42016060360000170 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 408 КК України з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області до Рівненського районного суду Рівненської області для об'єднання в одне провадження з іншим кримінальним провадженням щодо останніх,

11 січня 2018 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016060360000170 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 408 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про направлення кримінального провадження № 42016060360000170 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 408 КК України до Рівненського районного суду Рівненської області для об'єднання в одне провадження з іншим кримінальним провадженням за їх обвинуваченням за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 267, ч. 4 ст. 187 КК України, яке перебуває у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області.

Зазначене клопотання прокурора суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ухвалою від 27 лютого 2018 року задовольнив та направив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Верховного Суду для вирішення клопотання про направлення кримінального провадження з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області до Рівненського районного суду Рівненської області, для об'єднання в одне провадження з іншим кримінальним провадженням за їх обвинуваченням за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 267, ч. 4 ст. 187 КК України.

Учасникам судового провадження було повідомлено про час та місце розгляду, проте в судове засідання вони не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Заперечень та клопотань про відкладення дати розгляду клопотання не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в ухвалі доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Територіальна підсудність - це різновид підсудності, за допомогою якої визначають, у суді якої адміністративно-територіальної одиниці буде здійснюватися розгляд по суті кримінального провадження щодо конкретного кримінального правопорушення.

За загальним правилом визначення територіальної підсудності, кримінальне провадження здійснюється в тому суді, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Тобто основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України належить до обставин, що підлягають доказуванню у кожному кримінальному провадженні. Причому "місце вчинення кримінального правопорушення" в контексті ч. 1 ст. 32 КПК розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження, - це одиниця адміністративно-територіального поділу, на підставі якої побудована судова система в цілому.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42016060360000170 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у самовільному залишенні місця служби військової частини А2772, яка дислокується за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Червоної гори, 17 (вул. Шкільна, 3). з метою ухилитися від військової служби за попередньою змовою групою осіб, тобто в межах територіальної юрисдикції Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, куди і направлений цей обвинувальний акт.

У ч. 1 ст. 34 КПК України передбачено перелік підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду.

Так, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

Крім зазначених вище обставин, які є підставами для обов'язкового направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, у ч. 1 ст. 34 КПК України визначені дискреційні підстави для зміни підсудності. А саме, до почату судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).

Однак, жодної із наведених підстав для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області до Рівненського районного суду Рівненської області ухвала суду не містить.

Крім того, хоча в ухвалі суду і зроблено посилання на ч. 3 ст. 34 КПК, проте вимога сформульована про необхідність об'єднання кримінальних проваджень, що відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Кодексу не є підставою для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого. А об'єднання матеріалів кримінального провадження здійснюється відповідно до вимог ст. 334 КПК України.

Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про об'єднання кримінального провадження № 42016060360000170 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з іншим кримінальним провадженням, яке перебуває у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області. У зв'язку із цим, місцевий суд своєю ухвалою направив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпосередньо до Верховного Суду для об'єднання з іншим кримінальним провадженням в порядку ст. 34 КПК України.

Однак, за змістом закону вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого у межах юрисдикції різних апеляційних судів може ініціюватися або відповідним судом у формі подання або сторонами кримінального провадження у формі клопотання.

Якщо таке питання ініціюється судом, то згідно з ч. 3 ст. 34 КПК України воно може бути розглянуто Верховним Судом виключно за поданням суду апеляційної інстанції.

Таким чином, звернувшись безпосередньо до Верховного Суду, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області порушив закріплений у Кримінальному процесуальному кодексі (4651-17) принцип інстанційності при вирішенні питання про направлення кримінального провадження до іншого суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні ухвали судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 32, 34 Кримінального процесуального кодексу України, суд

Ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області про направлення кримінального провадження №42016060360000170 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст. 408 КК України з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області до Рівненського районного суду Рівненської області для об'єднання з іншим кримінальним провадженням щодо останніх залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.