Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ляшка О.О.,

прокурора Ємця І.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника Сєрєбрєннікова Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015180000000110 за обвинуваченням

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11717,33 грн. майнової шкоди, 90000,00 грн. моральної шкоди та витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта в сумі 3070,80 грн. та судовий збір у розмірі 1065,97 грн.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він, 12 квітня 2015 року близько 13.40 год., керуючи автомобілем марки ВАЗ- 21011 р.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год по вул. Гагаріна в с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області зі сторони с. Остки в напрямку с. Лісове, у порушення вимог пунктів 10.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перевищив допустиме значення швидкості руху на даній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки і з моменту виникнення небезпеки для нього у вигляді невстановленого малолітнього пішохода, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу руху транспортного засобу, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху, не впорався з керуванням та виїхав на ліве узбіччя з подальшим наїздом на металеве огородження мосту. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких у лікарні помер.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено. Вирок Рокитнівського районного суду від 19 жовтня 2016 року змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_3 вважати засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, - три роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням - з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 Обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що вона не погоджується з ухвалою апеляційного суду, щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком. Тому, що останній не демонструє свого щирого каяття у вчиненому злочині, зухвало поводиться, умисно ухиляється від відшкодування заподіяної шкоди . За наведених у скарзі обставин ОСОБА_1 вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На касаційну скаргу потерпілої захисник засудженого ОСОБА_3 - СерєбрєнніковД.В. подав письмове заперечення, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Свою позицію мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання, обґрунтовано застосував ст. 75 КК України, що на його думку відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Звертає увагу, що ОСОБА_3 дійсно щиро розкаявся у вчиненому, неодноразово просив вибачення, робить реальні кроки для відшкодування шкоди, адже періодично, з власної ініціативи, перераховує потерпілій грошові кошти, загальна сума становить 25 999 грн., що свідчить про його намір повністю відшкодувати заподіяну шкоду. Тому, вважає, що наведені у скарзі доводи потерпілої не відповідають дійсності.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпіла ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги підтримала. Пояснила, що ОСОБА_3 є родичем її сім'ї, в апеляційному суді погодилась із звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням через тиск родини.

Прокурор, Ємець І.І., у судовому засіданні не заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважає її обґрунтованою.

Захисник, Сєрєбрєнніков Д.В., просив залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що засуджений частково відшкодував шкоду потерпілій.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі потерпілої, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст. ст. 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався, зокрема і вимог ст. 65 КК щодо загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Згідно з цими засадами, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Апеляційний суд, змінюючи вирок, не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати усі обставини, які мають значення для справи, та ураховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні.

Як убачається з ухвали, змінюючи вирок та приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України, колегія суддів апеляційного суду виходила з тих самих обставин, які були ураховані судом першої інстанції при призначенні покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та повторно врахувала їх при застосуванні ст. 75 КК України.

За таких обставин, застосування апеляційним судом щодо ОСОБА_3 ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 434, 436- 438, 441- 442 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) ), колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції .

З цих підстав Суд

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.