Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 135 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 135 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2, а постанова місцевого суду залишена без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.

Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Частиною 1 ст. 398 КПК України 1960 року, передбачено, що підставами для скасування вироку суду першої інстанції чи ухвали апеляційного суду касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).

Проте наведених вимог процесуального закону не дотримано. Зокрема, у поданій скарзі потерпілої не міститься обґрунтування допущених судами істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону (ст. ст. 370, 371 КПК України 1960 року).

Посилання ж на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про що йдеться у касаційній скарзі, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, потерпілою не зазначено, які саме порушення вимог закону допустив суд апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК України 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені, відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання вимог ст. 350 вказаного Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

Згідно зі ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга не відповідає вимогам ст.ст. 350, 398 КПК України 1960 року.

Отже, лише за умови усунення скаржником зазначених недоліків та повторного звернення ним зі скаргою у межах строку, визначеного ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови, справа може бути витребувана для перевірки в касаційному порядку.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року (2147а-19) ), Суддя

Відмовити у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Постанова оскарженню не підлягає.