Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Остапука В. І.,

суддів: Кишакевича Л. Ю., Марчука О. П,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12015250240000402 в суді апеляційної інстанції, на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1,

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Усупереч наведених положень, прокурор формально посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущених судами, проте не наводить конкретних доводів відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, а також не посилається на жодну з безумовних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

Окрім того, у касаційній скарзі прокурора йдеться про недотриманням апеляційним судом вимог ст. 419 КПК, натомість відсутня вказівка на конкретні доводи апеляційних скарг, що залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Вказуючи на неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність (ст. 50, 65 КК), прокурор посилається на Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) "Про практику призначення кримінального покарання", однак не наводить конкретних доводів щодо незаконності судових рішень зі згаданої підстави відповідно до вимог ст. 413 КПК України.

Формальною є вказівка прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки з огляду на положення ст. 414 КПК України, не містить правового обґрунтування щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання, які б можна було визнати беззаперечними підставами для скасування судових рішень.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.