Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Шевченко Т. В.,

суддів: Маринича В. К., Стороженка С. О.,

розглянувши касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Токаленка В. М. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2,

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Козацьке Бериславського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.01.2014 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 27.01.2014 звільненого по відбуттю строку покарання у зв'язку зі скороченням не відбутого строку на Ѕ відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію в 2014 році", засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1652 грн 88 коп. витрат на проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 листопада 2017 року зазначений вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, повторно, на території садівничих товариств, розташованих на лівому березі р. Дніпро у м. Херсоні, вчинив крадіжки з проникненням в житло, зокрема:

на початку грудня 2015 року приблизно о 21.00 год. з будинку, розташованого на території дачної ділянки НОМЕР_1 садівничого товариства "Мирний", майна ОСОБА_3 на загальну суму 550 грн;

на початку грудня 2015 року приблизно о 21.00 год. з будинку, розташованого на території дачної ділянки НОМЕР_2 садівничого товариства "Восток", майна ОСОБА_4 на загальну суму 2870 грн;

на початку грудня 2015 року приблизно о 21.00 год. з будинку, розташованого на території дачної ділянки НОМЕР_3 садівничого товариства "Восток", майна ОСОБА_5 на загальну суму 1260 грн;

в 10-х числах грудня 2015 року приблизно о 21.00 год. з будинку, розташованого на території дачної ділянки НОМЕР_4 садівничого товариства "Восток", майна ОСОБА_6 на загальну суму 1000 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій він посилався на м'якість покарання, призначеного засудженому судом першої інстанції.

У касаційній скарзі захисник Токаленко В. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2, оскільки вважає, що достатні докази винуватості останнього у вчиненні інкримінуємого йому злочину відсутні.

Перевіривши доводи касаційних скарг та додані до них копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 438 КПК України неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, підтверджується:

показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні, кожен окремо, повідомили, що в грудні 2015 року з їх дачних домоволодінь було викрадено майно, яке частинами було виявлено у співмешканки засудженого - ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та було добровільно видано останніми. Крім того вказали, що ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту без тиску, добровільно показав, як він вчиняв крадіжки, а також розповів, яке саме майно він викрав з кожного будинку;

показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколів огляду місця події та викраденого майна, протоколу слідчого експерименту (під час якого ОСОБА_2 показав, як він вчиняв крадіжки, а також розповів, яке саме майно він викрав з кожного будинку), протоколів пред'явлення для впізнання особи за фотознімками (під час яких свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали на ОСОБА_2, як на особу, яка продала їм викрадене у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 майно), висновків експертів щодо ринкової вартості викраденого майна, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, який посередньо характеризується, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, судимість не знята і не погашена, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 реального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винним.

Таке покарання, на думку колегії суддів касаційного суду, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Розглянувши за апеляційними скаргами прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника Токаленко В. М. матеріали провадження і детально їх вивчивши, апеляційний суд обґрунтовано залишив їх без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни. При цьому викладені в їх апеляційних скаргах доводи, зокрема й ті, на які прокурор та захисник Токаленко В. М. посилаються в касаційних скаргах, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та мотивовано спростовані.

Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати недопустимими доказами у цьому кримінальному провадженні дані протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (захисник вважає істотним порушенням пред'явлення не фотознімків, а їх ксерокопій), оскільки дана слідча дія проводилась з дотриманням положень ст. 228 КПК України. Судом апеляційної інстанції було зазначено, що зображення осіб є чіткими, не мають різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що могли б суттєво вплинути на сприйняття їх особою, яка впізнає. Захисник Токаленко В.М. цих доводів апеляційного суду не заперечує.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості або м'якості призначеного засудженому покарання у касаційних скаргах не наведено.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційних скарг прокурора та захисника Токаленка В. М. відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Токаленка В. М. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.