Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

судді-доповідача Кишакевича Л.Ю

суддів: Остапука В.І., Марчука О.П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року щодо нього,

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Печенга Мурманської області, Росія, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 такого, що судимостей не має,

засуджено за: ч. 2 ст. 355 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; ч. 2 ст. 146 КК - до 3 років позбавлення волі; ч.1 ст. 309 КК - до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання і менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Також, оскарженим вироком вирішено долю речових доказів, судових витрат у провадженні та цивільних позовів.

Крім того, вказаним вироком засудженого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові рішення щодо яких у касаційній скарзі не оскаржуються.

Як вбачається з судових рішень, ОСОБА_6 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин. У жовтні - листопаді 2012 року він, передав жителю м. Вінниці ОСОБА_7 через посередника ОСОБА_8 автомобіль "Hyundai Santa Fe", 2006 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2, з метою його придбання або перепродажу. Відповідно до усних домовленостей, ОСОБА_7 за переданий автомобіль зобов'язався сплати ОСОБА_2 12000 доларів США. Такі дії вказаних осіб фактично були спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.

У подальшому, впродовж грудня 2012 року ОСОБА_2, діючи умисно, переслідуючи мету примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, маючи намір одержати від ОСОБА_7 грошові кошти, почав телефонувати останньому і вимагати обумовлену суму за переданий автомобіль.

Не отримавши грошових коштів, ОСОБА_2 з метою примусити ОСОБА_7 виконати домовленість, вирішив викрасти останнього. Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_2, у лютому - на початку березня 2013 року запропонував ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, та невстановленій слідством особі спільно здійснити викрадення ОСОБА_7 з метою примушення останнього до сплати 12000 доларів США.

На вказану пропозицію ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа погодились та спільно з ОСОБА_2 розробили план, згідно якого ОСОБА_9, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа у м. Вінниці захоплять ОСОБА_7 і належним ОСОБА_9 на праві користування автомобілем "Mazda 3", д. н. з. ВВ 9174 ВА, привезуть у с. Ковалівку Немирівського району. У с. Ковалівка ОСОБА_7 мали утримувати у будівлі непрацюючого м'ясокомбінату, розташованого по вул. Рубанського,1-а, 1-б, доступ до якого для вказаної мети погодився надати власник ОСОБА_5

ОСОБА_2, 3 березня 2013, близько 10 год 30 хв, після викрадення ОСОБА_7, діючи умисно, переслідуючи мету примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою, з погрозою вбивства, перебуваючи разом з іншими співучасниками у будівлі не працюючого Ковалівського м'ясокомбінату, розташованого по вул. Рубанського,1-а та 1-б у с. Ковалівка Немирівського району, де утримувався ОСОБА_7, стали вимагати у нього передати їм раніше обумовлені грошові кошти у сумі 12000 доларів США за легковий автомобіль "Hyundai Santa Fe", яким останній користувався у листопаді 2012 року.

При цьому ОСОБА_9 наніс ОСОБА_7 удар ногою у грудну клітину, а також декілька ударів рукою в ліву частину тулуба, ОСОБА_3 наніс два удари по потиличній ділянці голови і удар ногою в ліву частину тулуба, застосувавши до ОСОБА_7 фізичне насильство.

У свою чергу ОСОБА_5, з метою досягнення спільного умислу з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та невстановленою слідством особою, повідомив ОСОБА_7, що у випадку ненадання 12000 доларів США, його позбавлять життя, застосувавши погрози вбивством і примусивши спільними діями у такий спосіб потерпілого зателефонувати по мобільному телефону до свого брата - ОСОБА_10 з проханням передати визначену суму коштів, а також наніс ОСОБА_7 три удари по голові рукояткою пістолету.

Внаслідок застосування ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 фізичної сили, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження, які згідно висновків експерта № 400 від 6 березня 2013 року та № 481 від 17 квітня 2013 року належать до легких тілесних ушкоджень.

Отримавши згоду ОСОБА_10 виконати вимогу щодо передачі грошових коштів, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 попросили свого знайомого ОСОБА_11 отримати гроші та передати їм.

У свою чергу, ОСОБА_10, дізнавшись про вимагання грошових коштів в розмірі 12000 доларів США, звернувся до 1-го відділу міліції Вінницького MB УМВС України у Вінницькій області і під контролем працівників міліції 3 березня 2013 року близько 20 години у м. Немирові передав зазначену суму грошей ОСОБА_11, який приїхав на зустріч з ним, для подальшої передачі ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та іншою невстановленою слідством особою, вчинив викрадення ОСОБА_7, якого, на виконання їх спільного злочинного умислу, спрямованого на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань. 3 березня 2013 року близько 08 год 30 хв у м. Вінниці по вул. Фурманова, 22, ОСОБА_3, невстановлена слідством особа та ОСОБА_9, шляхом обману заманили до легкового автомобіля "Mazda 3", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням останнього, та застосувавши фізичне насильство, проти його волі відвезли до с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області.

Продовжуючи діяти за попередньою змовою, ОСОБА_2 привіз у с. Ковалівка надані ОСОБА_5 ключі від належної йому на праві власності будівлі не працюючого Ковалівського м'ясокомбінату, розташованого по вул. Рубанського, 1-а та 1-6, де ОСОБА_7 помістили у холодне складське приміщення, двері якого зачинили на навісний замок, позбавивши потерпілого вільного пересування та вибору місця перебування, тобто незаконно позбавили останнього волі. При температурі оточуючого повітря від -2 C до +3,2 C, ОСОБА_7 утримували без верхнього одягу близько 10 годин, чим заподіяли останньому фізичні страждання.

Крім того, ОСОБА_2, у невстановлений час та невстановленим способом без передбаченого законом дозволу, умисно, без мети збуту придбав речовину, яка відповідно до списку №1 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 (770-2000-п) , відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - канабіс, масою 18,76 г у перерахунку на висушену речовину, кількість якого згідно наказу Міністерства охорони здоров'я № 188 від 01 серпня 2000 року (z0512-00) не є великим розміром, та перевозив і зберігав його без мети збуту у шахті для попільниці консолі панелі приладів автомобіля "VOLKSWAGEN PASSAT В6", д. н. з. ВК 2226 AB, що перебував у його володінні та користуванні, де був виявлений правоохоронними органами 3 березня 2013 року під час огляду автомобіля по вул. Луначарського у м. Немирові.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника задоволено частково та постановлено ОСОБА_2 вважати засудженим за: ч. 2 ст. 355 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; ч. 2 ст. 146 КК - до позбавлення волі строком на 2 роки; ч.1 ст. 309 КК - до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання і менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Крім того, ухвалою змінено вирок в частині стягнення процесуальних витрат.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити постановлені щодо нього рішення судів через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. На його думку, призначаючи покарання у виді позбавлення волі суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі його вину обставини. Засуджений вважає, що суд мав усі підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушення та особі засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з судових рішень, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно.

Що стосується тверджень засудженого про неврахування судом обставин, які, на його думку, пом'якшують покарання, то слід зазначити наступне.

Обставини, на які посилається засуджений - його перша судимість, скоєння злочинів середньої тяжкості, позитивна характеристика з місця роботи та, що із часу скоєння правопорушень минув тривалий термін, під час якого він не скоїв ніяких правопорушень враховано судом апеляційної інстанції та зазначено, що вони дають підстави до застосування мінімального покарання, передбаченого санкцією більш суворої статті за якою ОСОБА_2 був засуджений. У зв'язку з зазначеним вирок суду був змінений.

Разом з тим, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про відсутність щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину на підставі критичного ставлення до показів ОСОБА_2 частині невизнання ним застосування насильства до потерпілого та утримання його на території заводу.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що за весь час перебування на волі, ОСОБА_2 взагалі не було відшкодовано потерпілому збитків, завданих злочином.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК та погоджується з висновками судів про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі оскільки, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи касаційної скарги засудженого, аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Явної невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційній скарзі засудженого не зазначено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Таким чином, у касаційній скарзі засуджений не навів переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року щодо нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.