Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гембара О.Ю.,

від відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

у справі № 826/14265/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВітаВерітас"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0009412201. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з АІС "Податковий Блок" інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віта Верітас", які оформлені Актом № 818/26-54-22-01/33346854 від 25.07.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віта Верітас" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ВІТА СТРОЙ" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити в інформаційній системі "Податковий блок" дані податкової звітності ТОВ "Віта Верітас" шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість січень, лютий 2014 року. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження прав позивача на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток, суму у розмірі 42 842 406,07 грн. у 2014 році за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Віта Строй" в січні - лютому 2014 року, викладених в Акті № 818/26-54-22-01/33346854 від 25.07.2014 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віта Верітас" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Віта Строй" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014; зобов'язання відповідача врахувати при визначені об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток, суму витрат у розмірі 42 842 406,07 грн. у 2014 році за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Віта Строй" в січні - лютому 2014 року та зобов'язання відповідача врахувати положення цієї постанови щодо господарських відносин ТОВ "Віта Верітас" з ТОВ "Віта Строй" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Віта Строй" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 25.07.2014 № 818/26-54-22-01/33346854, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 8 568 481,19 грн., у тому числі за січень 2014 року - на суму ПДВ 4 408 920,00 грн. та лютий 2014 року на суму ПДВ - 4 159 561,00 грн.;

- ст. 134 ПК України, а саме: неможливість віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток, суму у розмірі 42 842 406,07 грн. у 2014 році за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Віта Строй" в січні - лютому 2014 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 13.08.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009412201, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12 052 722,00 грн., в тому числі основний платіж - 8 035 148,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4 017 574,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Віта Строй" на виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами здачі-приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами здачі-приймання наданих послуг, податковими накладні.

На час здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був платником ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, у зв'язку з вищенаведеним, суд попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вилучити з АІС "Податковий Блок" інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віта Верітас", які оформлені Актом № 818/26-54-22-01/33346854 від 25.07.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віта Верітас" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ВІТА СТРОЙ" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та зобов'язання відповідача відновити в інформаційній системі "Податковий блок" дані податкової звітності ТОВ "Віта Верітас" шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість січень, лютий 2014 року.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити заміну Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 залишити без змін.

ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .