Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1,

вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 1 рік позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 1, 2 статті 76 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року скасовано. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК, у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості та вичерпані можливості їх отримання.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурор, окрім іншого, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом апеляційної інстанції закону, який підлягав застосуванню, при цьому вказуючи на кваліфікацію дій ОСОБА_1, не наводить доводів такої позиції з урахуванням змісту оскаржуваного рішення.

Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 цього Кодексу, суд

касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.