Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Мазура М. В., Яковлєвої С. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 серпня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2017 року щодо нього,

не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями засуджений звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам ст. 427 КПК, а тому ухвалою від 16 січня 2018 року її було залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк на усунення недоліків.

У цій ухвалі касаційного суду зазначалося, що усупереч п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга засудженого не містила посилання на конкретну з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу для скасування вироку суду першої інстанції касаційним судом,

а також правового обґрунтування заявлених засудженим вимог щодо необхідності скасування вироку місцевого суду й ухвали суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК із урахуванням положень статей 284, 370, ч. 1 ст. 412, а також пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, на які він посилався. У касаційній скарзі не було зазначено, які клопотання сторони захисту всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не задовольнив, а такожякі конкретнодоводи апеляційної скарги засудженого у порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином

не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими. Доводи засудженого зводилися до однобічності й неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції. Також вимоги касаційної скарги в частині виправдання засудженого не узгоджувалися з повноваженнями касаційного суду відповідно до ст. 436 КПК.

У межах встановленого строку засуджений повторно звернувся до касаційного суду з новою касаційною скаргою, однак, як убачається з її змісту, не дотримався вимог ст. 427 КПК і не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 16 січня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для зміни чи скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав необхідно керуватися статтями 412- 414 КПК.

У новій касаційній скарзі засуджений зазначає про істотне порушення судами першої

й апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, формально посилаючись на положення статей 84- 89, 91, 333- 335 КПК, у той же час не наводить обґрунтування незаконності рішень цих судів відповідно до ст. 412 цього Кодексу

із урахуванням вимог статей 370, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку.

Зі змісту касаційної скарги засудженого також убачається, що він не визнає кримінального правопорушення, за яке його засуджено (ч. 1 ст. 125 КК), однак

не наводить тому відповідного обґрунтування згідно ч. 1 ст. 413 КПК та не зазначає, які конкретно положення матеріального чи процесуального закону порушено судами першої й апеляційної інстанції і в чому вони полягають.

Відповідно до ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право ухвалити одне з таких рішень: залишити судове рішення без зміни,

а касаційну скаргу без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК вимоги касаційної скарги засудженого не узгоджуються з наведеними повноваженнями касаційного суду.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданих обґрунтувань перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Оскільки засуджений не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки в установлений строк, його касаційна скарга підлягає поверненню.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, суд

повернути засудженому ОСОБА_1 його касаційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 серпня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.