Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Марчук Н.О., Макаровець А.М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року щодо нього залишено без змін,

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаного судового рішення щодо нього у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування вимог та самі вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтуванні обов'язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права.

Вимоги, про бажане для особи судове рішення касаційної інстанції, зазначаються з урахуванням статей 436, 438 вказаного Кодексу.

Проте наведених положень кримінального процесуального закону засудженим не дотримано. Зокрема, у поданій скарзі не міститься обґрунтування явної несправедливості призначеного скаржнику заходу примусу, а відтак й необхідності скасування вироку на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу, приписи статей 50, 65, 70 КК й особливості застосування ст. 69 вказаного Кодексу.

Крім того, вимога ОСОБА_1 сформульована без урахування положень ст. 436 вказаного Кодексу, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Так, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Поряд з цим, зазначена засудженим у касаційній скарзі вимога про скасування вироку, пом'якшення призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України без вказівки щодо долі ухвали апеляційного суду та при цьому постановлення судом касаційної інстанції нового вироку, яким перекваліфікувати діяння, не узгоджується з вказаними положеннями закону. А вимога про повторне дослідження доказів, не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України.

Крім того, як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вирок суду першої інстанції був предметом перевірки в порядку апеляційної процедури й ухвалою від 06 грудня 2017 року його залишено без змін. Однак засудженим не зазначено у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість такої ухвали та які конкретно порушення закону, які, на його думку, було допущено апеляційним судом при розгляді даного кримінального провадження в порядку апеляційної процедури за аналогічними доводами, відтак й немає обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду.

Крім того, ОСОБА_1, направляючи до суду свою касаційну скаргу, вказав, що скарга подається до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не відповідає приписам п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) ), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року щодо нього залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк, скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.