Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Мазура М. В.,

суддів: Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017270220000155 про обвинувачення:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Мньов, Чернігівського району Чернігівської області, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що в силу ст. 89 КК, не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК.

Суть питання

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він на початку березня 2017 року, (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) за адресою: АДРЕСА_3, з використанням планшету Elenberg моделі 738, розмістив на сайті www.olx.ua оголошення про продаж ним паперу формату А4 по ціні 45 грн. за одну пачку, однак не маючи наміру його продавати, шляхом обману, переконував покупців перевести гроші на карткові рахунки оформлені на його ім'я, як оплату за вказаний папір.

Так, 08 березня 2017 року ОСОБА_1 шляхом обману, заволодів належними ОСОБА_2 грошима в сумі 965,25 грн, які останній перерахував на картковий рахунок засудженого у ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" як оплату за придбання паперу.

16 березня 2017 року ОСОБА_1, діючи повторно, шляхом обману заволодів належними ОСОБА_4, грошима в сумі 960 грн, які вона перерахувала на картковий рахунок засудженого у ПАТ "Державний ощадний банк України" як оплату за придбання паперу.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині вирішення долі речових доказів змінено, у решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності події (складу) кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_1 вказує, що між ним та потерпілими мали місце цивільно-правові відносини, а не кримінальне правопорушення як помилково сприйняли суди обох інстанції. Крім того, він вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 КК, не була доведена поза розумним сумнівом.

Встановлені обставини та мотиви Суду

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, просив суворо його не карати, а тому суд зі згоди ОСОБА_1 та інших учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

При цьому суд з'ясував у ОСОБА_1 правильність розуміння ним цих обставин і не встановив підстав для сумніву в добровільності його позиції з цього питання, роз'яснив наслідки розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, зокрема те, що він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Жодних заперечень щодо проведення такого розгляду кримінального провадження судом першої інстанції від учасників провадження не надходило.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду засуджений подавав апеляційну скаргу, в якій не оспорював фактичні обставини справи та кваліфікацію інкримінованих дій, посилався на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок суворості та вказував про свою незгоду рішенням суду першої інстанції в частині конфіскації належного йому планшету Elenberg та вирішення долі речових доказів.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд з урахуванням того, що кримінальне провадження місцевим судом розглядалось відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК, переглянув вирок в межах апеляційної скарги засудженого та ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені у апеляційній скарзі й, не встановивши порушень в частині конфіскації планшета Elenberg та підстав для пом'якшення засудженому покарання, змінив вирок суду лише в частині вирішення долі речових доказів, навівши при цьому відповідні аргументи для прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, з урахуванням того, що засуджений ні в апеляційній ні в касаційній скарзі не заперечував дотримання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК, Суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на відсутність в його діях складу кримінального правопорушення та недоведеністю вини в його вчиненні.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість висновків цих судів засуджений у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, Суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

З цих підстав Суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.